Ось і завершується у вітчизняній історії епоха Леонідів, яка тривала майже сорок років з невеликою перервою. До влади, це вже напевно, прийдуть Віктори. Цим давньоримським іменем почали у нас масово називати дітей десь із сорокових-п’ятдесятих років. Чи виною тому перемога у війні, чи то просто настав час Вікторам, Олександрам, Сергіям та Володимирам заступити місце традиційних Петрів, Василів, Михайлів та Андріїв.
Ось і завершується у вітчизняній історії епоха Леонідів, яка тривала майже сорок років з невеликою перервою. До влади, це вже напевно, прийдуть Віктори. Цим давньоримським іменем почали у нас масово називати дітей десь із сорокових-п’ятдесятих років. Чи виною тому перемога у війні, чи то просто настав час Вікторам, Олександрам, Сергіям та Володимирам заступити місце традиційних Петрів, Василів, Михайлів та Андріїв. Яке це має історичне значення? Головне — Вікторів у країні стало стільки, що обминути найвищу владу вони просто не могли. Кажуть же: як назвеш сина, таким він і буде. То кому ж тоді перемагати на наступних виборах Президента, як не одному із численних Вікторів? На щастя, з президентськими виборами у нас знову все буде всерйоз. Не те що у Росії, де альтернативні кандидати у президенти з відчаю чи з вірнопідданості виставляють замість себе водіїв: все одно ж переможець відомий заздалегідь. Хоча й не Віктор. Ми теж ледь не потрапили було у таку ж саму ситуацію. Згадайте, як два роки тому в нардепи в Рівному можна було успішно висунути і обрати хоч собачку Жучку, хоч кота Ваську, аби тільки воно було із відомого блоку. На щастя, двох років вистачило, аби переконатися, чого ті жучки та васьки реально варті. Тепер настає час перших осіб. Нехай дрібнота метушиться, прагнучи вчасно прилаштуватися біля потрібного Віктора (тобто переможця). Нам цікавий сам процес і наша в ньому участь. Вже сьогодні стає весело і майже детективно за цим всім спостерігати. Щойно в Страсбурзі нашу владу попередили про можливість санкцій за недостатній демократизм, як дуже демократичну газету «Сільські вісті» судом постановили закрити за публікації проти «жидів». Є така конституційна стаття, за якою не можна розпалювати міжнаціональну ворожнечу. І одразу ж політик, який стоїть за газетою, почав розуміти правильність дій більшості у парламенті щодо політичної реформи. Прозрів головний соціаліст миттєво і проголосував як треба. Тепер і газету можуть не закрити. Задовольнять апеляцію — і все. Одначе це не головне, це вовтузіння героїв другого ешелону. Віктори по-справжньому на арену ще не виходили. Чекаємо. Відомий поет із Рівного вже й пісню напівзабуту під вибори переписав: «Мамо, я Віктора люблю, мамо, я за Віктора піду!». Хороша вийшла пісня. Головне — безпомилкова. А нам у Рівному і казати нічого не треба. Ми ж Віктора ще коли у міські голови обрали!
