У дитинстві майже кожен з нас захоплювався збиранням значків, фантиків від цукерок, монет і поштових марок. Але дитинство минало швидко і юнаки покидали своє хобі, бо вважали, що це — лише дитячі забавки. Хоча були настирливі, які не зраджували йому і продовжували розпочату справу, котра з часом перетворилася на спосіб життя. До категорії цих диваків належить рівенський філателіст Валерій Михайлов, колекція якого містить повне зібрання марок незалежної України.
Першу марку подарувала мати Мій співрозмовник пригадує, що марки у його дитинстві збирав майже кожен другий школяр, але заради спортивного інтересу. Пощастило й малому Валерію, який мешкав тоді у Дубні, коли його мати, завдяки знайомій, що працювала на пошті, почала приносити сину марки, вирізані з конвертів. Маленький філателіст не усвідомлював, яку велику цінність має колекціонування марок, бо, так як і всі, збирав їх, аби згаяти вільний час та мати якесь заняття. Другокласник Валерій Михайлов і не здогадувався, що це захоплення переросте у справу його життя. Під час навчання у школі Валерій збирав марки не дуже інтенсивно, бо спеціалізованих магазинів для філателістів у маленькому містечку не було, а марки потрапляли до його невеличкої колекції тільки з конвертів. Саме тоді серед його ровесників стало модно збирати етикетки із сірникових коробок та монети. Філателіст зізнався, що він також спокусився на цю «модну» течію, в яку поринув на цілих п’ять років, але не лежала душа і він повернувся до улюбленого заняття. Батьки схвально ставилися до захоплення сина. Зібрані марки школяр старанно наклеював у звичайний зошит.
Продавав старі марки, щоб купити нові Усвідомлення цінності колекціонування поштових марок у пана Михайлова пов’язане із переїздом його сім’ї на постійне місце проживання до Рівного у далекому 1960 році. В обласному центрі тоді вже відкрився спеціалізований філателістичний магазин, де можна було підписатися на абонемент, який дозволяв отримувати рідкісні марки. Після закінчення школи у 1966 році філателіст почав працювати і частина коштів із зарплатні пішла на створення великої колекції. — Тоді я скоїв велику дурницю, — пригадує Валерій Павлович, — бо почав продавати старі марки і на виручені гроші купувати нові. Це була помилка, адже марки — як вино: з кожним роком все дорожчі. Вони стоять на третьому місці за цінністю після шедеврів мистецтва та діамантів. Пройшов рік такого «бізнесу», перш ніж пан Валерій зрозумів, що це було дилетантство, а не професійне захоплення. У цей час було створене Всесоюзне товариство філателістів, проте він вступив до нього тільки через вісім років. Це розширило його філателістичний кругозір, бо він отримав можливість спілкуватися з авторитетними філателістами Рівного — Борисом Буніним та Валентином Пучковським. Саме вони навчили пана Михайлова, на що потрібно звертати увагу, що потрібно берегти як зіницю ока, а що можна обмінювати.
Колекцію, яку збирав 34 роки, продав Йшов час і філателістична продукція почала викликати великий інтерес серед населення країни, яке майже масово збирало поштові марки. Тотальний ентузіазм громадян лише окрилював Валерія Павловича, який докладав значних зусиль, щоб поповнити свою колекцію раритетними марками. Його наполегливість принесла результати — він зібрав повну колекцію поштових марок Радянського Союзу з 1966 по 1991 рік. Але не довго філателіст радів своїй унікальній колекції, бо був змушений її продати після проголошення незалежності України. — Коли розпався Союз, то почалося безробіття та знецінення грошей, — з гіркотою пригадує пан Михайлов, — і через фінансові проблеми, що спіткали мою сім’ю, я продав частинами повну колекцію поштових марок, яку збирав… 34 роки.
Любов до марок взяла гору Цей крок постійно не давав спокою філателісту і любов до свого захоплення переважила — Валерій Михайлов знову почав збирати поштові марки, тільки тепер українські. Але він зіткнувся з кількома перешкодами. По-перше, спеціалізований магазин в обласному центрі перестав працювати, а осередок товариства перебував у стані затишшя. По-друге, колекціонери Рівного були позбавлені можливості стежити за новинками на ринку філателістичної продукції через відсутність відповідних журналів. Філателісти змушені були брати марки на пошті та з рук. Певну частину їм привозили зі столиці знайомі. Завдяки клопотанню Валерія Михайлова і кількох ентузіастів сім років тому було відкрито філателістичний відділ у приміщенні Рівенської дирекції «Укрпошти». Продавець відділу Світлана Голуб повідомила, що на обліку в неї перебуває 40 чоловік. — Кожен філателіст має свій абонемент, який дозволяє отримувати дефіцитні марки, — розповіла пані Світлана. — Але вони раніше приходять по новинки, ніж я встигаю їх отримати. Хоч є люди, які збирають для себе, а є такі, що заради бізнесу. Цю думку підтверджує Валерій Павлович, бо спритні бізнесмени досить пристойно заробляють на перепродажу марок.
Збирання марок — справа не з дешевих Сім років тому пан Михайлов став бухгалтером обласного товариства філателістів, яке вдалося оживити після шести років бездіяльності. Тепер до нього входять 42 члени, із них дві жінки. Валерій Михайлов стверджує, що бути філателістом у Рівному — захоплення не з дешевих, бо останнім часом марки помітно зросли у ціні. Не кожен у змозі купити їх блок, який коштує сім з половиною гривень. А що вже казати про марки, які оздоблені тисненим золотом. Той, хто хоче колекціонувати російські марки, повинен викласти більшу суму. Наприклад, буклет з чотирьох російських марок, присвячений 150-річчю Ермітажу, коштує приблизно 60 умовних одиниць. Нині ще однією перешкодою для поповнення колекцій філателістів є й те, що у минулому існували так звані гашені марки, тобто через певний час застарілі поштові марки списували і бажаючі отримували їх у поштових відділеннях майже задарма. Але тепер цю послугу скасували. За словами пана Михайлова, незважаючи на ці проблеми, справжній філателіст зробить все для того, щоб бачити в своїй колекції рідкісну чи нову поштову марку. Щоправда, становище колекціонерів поліпшилося після виходу у світ чотири роки тому журналу «Філателія України», завдяки якому вони можуть відстежувати появу новинок на філателістичному ринку.
Філателія — «їжа» для серця і розуму Валерій Михайлов — хронологічний філателіст, тобто збирає всі поштові марки, які випускаються в Україні. Ті ж колекціонери, які «полюють» на марки, що висвітлюють окремі тематики, наприклад флору, фауну, спорт та інші, називаються тематичними. На даний момент до колекції Валерія Михайлова входять всі поштові марки, надруковані за період незалежності України. Але вони виконують не лише естетичну функцію, а й сприяють розвитку інтелекту. — Коли сідаю розгадувати кросворди, то лускаю їх як горішки, — жартує філателіст. — Завдяки цьому захопленню я набув майже енциклопедичні знання з різних галузей, які черпаю з поштових марок, бо у них — вся історія нашої країни. Після великої помилки, коли пан Валерій розпродав повну колекцію радянських марок, він вирішив, що більше не буде цього робити, а передасть їх у спадок молодшому сину Дмитру, щоб він продовжив справу життя свого батька.
