Минулий 2004-й рік для культурно-мистецького життя був неоднозначним — моменти яскравих проектів поєднувалися із періодами творчого застою. Але згадати таки є що...
Ювілей року Двоє народних артистів України в рік Мавпи святкували своє шістдесятиріччя. Неперевершений актор Георгій Морозюк приймав вітання від шанувальників і колег на творчому вечорі у квітні, а Ніна Ніколаєва — у листопаді, одразу після прем’єри бенефісної вистави «Марія Тюдор».
Метушня року У всього «культурного» начальства початок року став не просто неспокійним — у 2004-му довелося напружити мозок та зібрати кращих бійців мистецького фронту, щоб гідно провести творчий звіт митців Рівенської області в столиці «Весняний передзвін Погоринського краю», в якому взяли участь 1100 осіб. Підготовка до звіту супроводжувалася ретельним відбором колективів, масою репетицій, виділенням на це значних коштів, хоча вийшло все традиційним та, як кажуть недоброзичливці, «шароварним».
Проект року Проект керівника клубу авторської пісні Валерія Марченка «Барди України», що відбувався навесні та влітку, лише за те можна відзначити, що він збирав на сцені лялькового театру найкращих представників цього, не зовсім шанованого у нас, мистецтва, радуючи тим самим небагатьох його фанів. Одним із виступаючих у проекті був патріарх авторської пісні Тризубий Стас.
Гульбище року Минулий рік був передвиборчим, а тому «шарових» концертів на майданах із «біликами-кобзонами» вистачало. Але наймасштабнішим гулянням було неполітичне святкування 35-річчя «Азоту». До цієї дати московські інвестори підприємства приготували небачений сюрприз — привезли величезну сцену, випхали на неї «зірок» Олександра Буйнова, гурти «Рефлекс» та «Динаміт», диско «стар» «London Beat», перемішавши все це із фантастичним феєрверком. Народ все це щастя спостерігав звідусюди — з дерев, дахів автобусів, ліхтарів.
Альбом Рівенські музиканти минулого року не особливо напружувалися над випуском своїх компакт-дисків. Єдиним, хто зміг реалізувати свою творчість на досить професійному рівні, став... каратист Віктор Сидорович. Давній прихильник хард-року у вільний від бойових справ час писав музику та тексти, котрі потім вирішив поєднати на одному носії. Зібравши певну суму грошей, Сидорович звернувся до Павла Дуки з пропозицією видумані ним пісні заспівати, заграти, записати та потім цьому разом всьому радіти. Видавцем диска композитор-аматор вибрав не кого-небудь, а одну з найуспішніших компаній «Lavina music». Платівка «Между ночью и днём» перевершила всі сподівання — матеріал вийшов цікавим і хітовим, проте далеко не «попсовим». Після релізу диска Сидоровича негласно визнали якісним автором пісень, з яким можна співпрацювати.
Фестиваль року Єдиним претендентом на це звання останні роки був і залишається «Тарас Бульба». Рівенським колективам на ньому знову не було що робити, оскільки вже тепер очевидно, що музиканти із «двома солдатськими акордами» шансів відзначитись на «Бульбі» не мають. Київський гурт «Оркестр Янки Козир» був на голову вищим від конкурентів, які, в свою чергу, теж були здатні здивувати рок-майстрів, котрі засідали в журі — Сергія Чантурію, Юрія Шаріфова, Олександра Євтушенка та ін. Власне, присутність і підтримка цих людей додала оптимізму батькам «Тараса» щодо подальшої його долі.
Пам’ятник року Влітку минулого року міська влада вирішила — пам’ять українського письменника Уласа Самчука в нашому місті таки треба увіковічити. Сказано — зроблено. Конкурс проектів пам’ятника відбувся, щоправда, з невеличким непорозумінням, переможці — скульптор Володимир Шолудько та архітектор Віктор Ковальчук — отримали замовлення на виготовлення монументу, а якщо точніше, то першого в Рівному «сидячого» пам’ятника. Лавка із відпочиваючим письменником повинна постати в цьому році поблизу драмтеатру.
Халтура року Хто би міг подумати, що шанований багатьма відомий кіноактор Іварс Калниньш колись заслужить звання «халтурника року», принаймні в одному з відвіданих ним міст! Але він, після гастрольної вистави «Дракула», цілком на це заслуговує. Мабуть, вже давно стіни театру не бачили настільки бездарної та примітивної вистави та її головного героя, котрий не знав свого тексту, чим особливо не засмучувався. Традиція «заробітчанських» театрів минулого року продовжувалась — за гроші рівнян, не байдужих до знайомих облич, у місто знову й знову приїжджали суперзірки з «балаганними» проектами.
Екстрім року Найгастролююча команда «Ot Vinta» минулий рік пам’ятатиме довго. Передусім, завдяки аварії, яка трапилася з ними в червні на одній з польських автотрас — поспішаючи на перший концерт польського турне, мікроавтобус рівнян з’їхав у кювет. Результатом аварії стали травми музикантів та переламаний ніс вокаліста Юрія Журавля. Найцікавіше, що бажання виступати перед фанатами рокабілі (та заробити грошей) було більшим за небезпеку для здоров’я — незважаючи на заборону лікарів, «украбільники» залишили лікарню та з горем пополам поїхали на концерти.
Скандал року У світі класичної музики Рівного 2004 рік ознаменувався великою сваркою двох відомих осіб — директора філармонії Святослава Мельничука та керівника камерного оркестру Петра Товстухи. Причиною такої ситуації (тільки не дивуйтесь) стали гроші — Мельничук звинуватив диригента в махінаціях із привласненням державних грошей шляхом підробки концертних табелів, а Товстуха закидає своєму начальнику небажання щось робити для розвитку класичної музики та намагання завадити це робити іншим. Музичні кола розділилися — хтось цілком згоден із Петром Євгеновичем, а дехто відверто підтримує Святослава Філімоновича. Наразі конфлікт не вичерпаний — Товстуха обіцяє домогтися звільнення Мельничука та призначення на його посаду енергійної та відповідальної людини.
Виставка року У 2004 році рівенські фотохудожники вирішили відсвяткувати 20-річчя заснування фотоклубу «Час», у рамках чого влаштувати дві потужні експозиції. Обидві вони вразили. У вересні Рівне відвідала делегація з Китайської фотографічної асоціації, котра привезла кращі роботи своїх членів, а в грудні вже самі рівенські фотохудожники зробили звітну виставку, одну з найкращих за останні роки.
Концерт року Минулого року відомих гастролерів вистачало, щоправда, більшість з них не могли похвалитися вражаючими шоу. Натомість місцевий, далеко не шоу-бізнесовий, до того ж, дитячий колектив, він же ансамбль сучасного танцю «Лайт» Палацу дітей та молоді з нагоди свого 10-річчя запропонував своїм шанувальникам феєричне шоу в «Україні», складене із унікальних постановок, оригінальних костюмів, потужного звуку та світла, та доповнене виступом співачки Олени Синьчук. Більшість очевидців були одностайні — раніше рівенські колективи та окремі виконавці нічого подібного зробити були не в змозі.
Сенсація року Вистава рівенського драматичного театру «Суперники» дійсно стала сенсацією для не розбалуваного неординарними ідеями театрального глядача. Презентована в січні 2004 року постановка Володимира Петріва одразу стала касовим чемпіоном — до літньої перерви її показали тридцять разів, щоразу збираючи аншлаги. Відповідно, основну ставку в новому сезоні театр знову робить на трагічну історію кохання білоруської дівчини та німецького офіцера.
