Останнім часом мало не щодня приходять повідомлення про народження нових тварин-клонів. Їх вже понад 400. Але простежити долю клонів майже неможливо: прикриваючись «цілковитою таємністю», клонмейстери не показують унікальних барсуків, поросят і кіз.
Щоб відразу взяти бика за роги, скажу, що слово «клон» у перекладі з грецької — нащадок, тому клонування стосовно ссавців почали вживати в значенні «розмноження». Коли тато з мамою покохали один одного, а потім у них народилася дитина, це значить, що вони... клонувалися, тобто розмножилися, тобто народили на світ схожу на них маленьку людину. А допомогли їм у цьому дві статеві клітини, які злилися воєдино — сперматозоїд батька і яйцеклітина матері. Так що в цьому відношенні ми всі — клони. Але, кажучи сьогодні про клонування, ми ж зовсім не це маємо на увазі. Ми думаємо, що взявши будь-яку клітину з повним «комплектом» ДНК, можемо помістити її в пробірку і виростити ембріончик, потім підсадити його до сурогатної матері й одержати точну генетичну копію хазяїна клітини — будь то тварина, людина або заморожений у льодовиках мамонт. Більше того, ми впевнені, що все це вже робиться.
Першим клоном була радянська миша Машка 27 лютого 1997 року в найпрестижнішому науковому журналі світу «Нейчур» було опубліковане повідомлення про те, що на світ з’явився перший ссавець, отриманий методом клонування — вівця Доллі. Зробила це група вчених під керівництвом Яна Вілмута на дослідно-тваринницькій фермі Рослінського інституту під Единбургом, у Шотландії. Але... Ще в 1987 році в цей же журнал радянські вчені Чайлахян, Вепренцев, Свиридова та Нікітіна відправили свою статтю з повідомленням про те, що вони клонували першу у світі мишу з клітини раннього ембріона. Назвали мишу Машкою. — Велика стаття про цю роботу була надрукована в травневому номері журналу Академії наук СРСР «Біофізика», — згадує кандидат фізико-математичних наук, співробітник Інституту біофізики клітини РАН Олексій Карнаух. — Знайшовши її, я був вражений, що досі про це мовчали навіть творці клону. Інакше, ніж інфантилізмом, це не назвеш. Так чи інакше, але Машкиної долі ми не знаємо. А значить, першою на всі часи залишиться чужа вівця. Більше того, торік таїландські вчені пишно відзначили в пресі «смерть першого у світі клону миші». Чому вони вирішили, що їх «Машка» була першою — невідомо.
Доллі народилася із... вимені й принесла мільярди Про знамениту шотландку відомо майже все. І як простуджувалася овечка-клон, і як мало не загинула від ящуру, і як почала хворіти на неовечі хвороби, а потім різко старіти, і зрештою опинилася виставленою в музеї. І незалежні експерти змогли зробити свої ДНК-діагностики, і журналісти — бачити в будь-який час знамениту тварину. Вчені вважають, що значення експерименту з Доллі не в тому, що в запліднену яйцеклітину було введене ядро соматичної — нестатевої — клітини, а в тому, що вони довели саму можливість зрілої дорослої клітини розвитися до ембріона і створити нову живу істоту з генетичним набором вихідної клітини. Саме цим вони підійшли до відкриття нового закону природи. Вчені потрудилися на славу. Вони взяли дорослі клітини вимені вівці ФіннДорсет і змусили їх ділитися в живильному розчині. Потім із незаплідненої яйцеклітини вівці Блекфейс видалили ядро (відповідно — ДНК) і з допомогою електричного розряду змусили їх злитися. Через 6 днів ембріон перенесли в матку Блекфейс, і вона народила точну генетичну копію ФіннДорсет — Доллі. У повній таємниці вчені зробили пересадку 277 клітин, і тільки 29 ембріонів жило більше 6 днів. Після цього й почався всесвітній генетичний бум: повідомлення про клони сипалися як із рогу достатку. Воно й не дивно. Говорили, що Доллі принесла мільйони своїм творцям: всі поспішали надати допомогу вченим у такій цікавій, перспективній справі і... собі теж одержати дивіденди.
Це ж потворна копія оригіналу! На прорив як завжди були кинуті миші — тисячі їх потрапили під електричний скальпель генетиків усього світу. Саме на них вчені вивчали здоров’я клонів. Бідолахи страждали на ожиріння, пневмонію, печінкову недостатність, вмирали дуже рано. Більше того, 4% їхніх генів працювали з відхиленнями від норми. Гризуни ставали нетямущими і погано піддавалися навчанню. При цьому — от загадка! — діти клонів виходили абсолютно нормальними. Після мишей на сцену виходять поросята. Американські вчені заявили, що клонували трьох поросят з клітин вуха дорослого кабана. Але до них вже незалежних експертів не пускали. Є здогадка, що наприкінці експерименту тварин просто... з’їли. А на сайтах з’явилося безліч повідомлень про хрюшок-клонів, але з фотографіями «просто поросят». З ким би з генетиків я не говорила, всі в один голос закликали не «смажити» тему. Адже навіть справжній клон — це все ж не зовсім точна, а погіршена копія оригіналу. І серед вчених йде рутинна робота. Майже 99% клонів можуть виявитися потворами — чим організм складніший, тим важче добитися його копіювання. Тим більше, що ядра надходять у клітину після операції травмованими і не зовсім повноцінними.
У Москві клонували мула Але це не злякало любителів скачок, які дали гроші на клонування коня. У серпні цього року в італійському місті Кремоне народився жеребець-клон Прометей. Він дуже схожий на матір і ділить стайню з двома клонами корів. Італійський Прометей виник з клітини шкіри дорослої кобили з 328-ї спроби. Його творець Чезаре Галлі вважає, що клонування коней може мати величезне значення для кінного спорту. Хоча існує побоювання: зроблені під копірку чемпіони будуть змагатися самі із собою і спорт втратить свою привабливість. Проте найвидатніша подія цього року — народження навесні клону мула. У природі мул — гібрид коня й віслюка — стерильний. Але в американському місті Москва штату Айдахо з’явилося цілих три клони: із 307 коней, яким імплантували клоновані яйцеклітини, завагітніла тільки 21 тварина, громадськості повідомили про трьох новонароджених, але показують лише одного «генетичного брата» на прізвисько Перлина Айдахо. Будемо сподіватися, що долю цих клонів ми зможемо простежити, чим би експеримент не завершився. Якщо вдуматися, то сенсаційних, але не відстежених повідомлень занадто багато. За скромними підрахунками, «виготовлення» одного клону коштує $3-4 мільйони. А «веселі хлопці», ті, що зібралися клонувати свійських тварин, просять за процедуру всього $10 тисяч. І навіть раеліти, ті, що зібралися клонувати людину(!), обіцяють виконати це всього за $200 тисяч. Більше того, експерти з National Academic Press, яка співпрацює з біотехнологічними компаніями США, підрахували: із 3000 спроб «тиражувати» вівцю, залишилися живими 156 клонованих ембріонів, а народилося на світ тільки 50 тварин. З 8600 спроб клонувати корову успіхом увінчалися 111, а з 7613 спроб «копіювання» мишей — всього 54. Але генетики встановили, що один нормальний клон може з’явитися на світ у результаті не менше 300 спроб. А це значить, що для появи 50 овець треба було імплантувати не менше 15000 зародків, а не 3000. Для народження ста корів необхідна череда в 30000 голів, а не 8000.
Не все чисто в королівстві клонів Мультимільйонер і філантроп Джон Спілберг організував фірму «Copy Cat» і виділив групі вчених $3,7 млн. на клонування кота з наступним «тиражуванням» інших домашніх улюбленців. Цих — вже за гроші власників. По телевізору показали миле кошеня Сі-Сі (від абревіатури фірми) з «абсолютно ідентичним геномом матері». Але журналісти видивилися — шерсть у нащадка іншого кольору, цятки не на тих місцях... Тепер генетики виправдовуються, мовляв, генотип на колір не впливає. Проте копія — не чистий клон. Нова сенсація здатна була потрясти уяву і вивудити гроші зі спонсорів. «Вчені з університету Джорджії клонували теля зі шматка яловичини». Його назвали Кей-Сі за першими літерами англійського словосполучення «ниркова клітина», з якої він нібито народився після того, як два дні м’ясо пролежало в холодильнику. В Італії ж, повідомила інша група вчених, з’явився клон здорового ягняти з клітини мертвої особи дикого барана виду, що зникає. Обох клонів ніхто не бачив. Але витрачати багато грошей і не одержати бажаного результату для передових вчених, як кажуть нині молоді, «стрьомно». І от вже нам повідомляють, що можна клонувати з допомогою уколу. Коли в кров вводиться так званий стрибучий ген — біологічний каталізатор, який регулює побудову ланцюжка ДНК плоду, що виношується, і забезпечує повну зміну геному зародка протягом двох тижнів після ін’єкції. Експерименти є — наукових даних немає.
Мавпу, як і людину, «відксерити» неможливо Але якщо безліч заявлених клонів після гучної сенсації безвісти зникли, то одну справжню «підробку» майже впіймали. Щоправда, людям настільки хочеться дива, що це не стало другою сенсацією. Перед тим, як клонувати людину, вчені спробували проробити це з мавпами. І виявилося, що велика частина клонованих ембріонів виходить потворними монстрами з галереї жахів. До такого висновку дійшла компанія «Advanced Cell Technology», яка першою заявила про клонування мавп. Зацікавилася цим Таня Домінко з Орегонського центру з вивчення приматів. Вона обстежила 265 клонованих ембріонів макаки резус і переконалася, що ядра формувалися з неправильною кількістю хромосом, і вже на 6-7 день ембріон починав виглядати ненормально. Мабуть, геном приматів захищається особливо. Хоча не вдалося клонувати й жабу: вона розвивалася тільки до пуголовка і вмирала. Не одержали й «копії» пацюка. Раптом два роки тому американці заявили, що їм вдалося «відксерити» макаку резус на прізвисько Тетра! Щоправда, один із авторів «копії» Джеральд Шаттен відмовляється розповісти колегам подробиці операції, повідомляє тільки, що це була 724 спроба! Тоді журналістам дали сфотографувати клон, і знімок обійшов усі газети, але потім про Тетру забули. А дарма. Гучна історія закінчилася скандалом. Є дані, що вчені на 78-й раз одержали лише клонований зародок, але «народжувати» його не стали. По телевізору ж показали «просто мавпу». Протестувати проти таких обвинувачень Шаттен не став — сам же стверджував, що клонувати ані мавпу, ані людину неможливо — природа поставила цьому загадковий бар’єр. Японські вчені заявляють, що клонувати треба по-новому. Генні технології, які застосовувалися в останні десятиліття, не можуть справитися з високою смертністю клонів. На жаль, сьогодні підрахувати, скільки ж у світі справжніх клонів, скільки народжених у результаті інших генно-інженерних технологій, а не «голого обману», практично неможливо.
Чому всі клони — «дами»? Інформація від вчених іноді дуже хитра. Говорячи про клонування, вони чесно повідомляють подробиці... інших операцій. Ось способи одержання генетичних (але не ідентичних, як клони) копій. 1. Партеногенез. Хімпрепарати стимулюють розподіл яйцеклітини, утвориться зародок. В Інституті розвитку клітинної технології США з допомогою цього методу завагітніли чотири із 27 мавп. Щоправда, при цьому на світ можуть з’явитися лише самки. Чи не тому переважна більшість клонів — жіночої статі? 2. Вчені інституту репродуктивної генетики в Чикаго схрещують хромосоми. Клітини з організму однієї жіночої особи генетично перебудовують так, що вони можуть запліднити яйцеклітину «партнерки». При цьому народжується копія другої «подруги». 3. В австралійському інституті репродукції й розвитку університету Монаша з’єднують нестатеву клітину і яйцеклітину, які зберігають кожна свою половину генетичної інформації. Ці методи сьогодні визнаються гуманнішою і дешевшою альтернативою небезпечному і дорогому клонуванню. Тому, з одного боку, клони, отримані цим способом, начебто і не клони. А з іншого боку — якщо всі клони або потвори або хворі, швидко старіючі бідолаги, то навіщо їх потрібно плодити?
