Минулого листопада приїзд на фестиваль «Нове виконавство» барселонського дуету «Duo cantabile» у складі піаніста Мелані Местре та віолончелістки Світлани Товстухи став для шанувальників класичної музики невеличкою сенсацією. Все-таки не щодня в місто приїжджають музиканти з Іспанії.
— Яким вітром вас знову занесло в Рівне? Товстуха: — Минулого разу ми були тут у листопаді — тоді нас на фестиваль «Нове виконавство» запросив мій далекий родич Петро Товстуха. Нам дуже сподобалось — тут дуже гарний оркестр. І взагалі, сподіваємося ще не раз приїжджати в Україну. — Вам тут сподобалось? Местре: — Для мене це був дивовижний сюрприз — я навіть не знав, що є така країна. Сподобалась українська кухня, привітні люди, фольклорна музика, концерт якої ми відвідали. Щодо музичного рівня, то він в Україні, і зокрема в Рівному, досить високий, як струнних виконавців, так і піаністів. Ми слухали сина Петра — Костянтина Товстуху — йому тринадцять років, але грає він на дуже високому рівні. — Світлано, як ви познайомились із Петром Товстухою? — Все вийшло дуже несподівано. Я навчалася в Королівській школі в Мадриді разом із київським музикантом Вадимом Гладковим. Якось він мене спитав: «Петро Товстуха твій родич?». Я здивувалась, але мене це зацікавило — наша родина втратила контакти між собою після громадянської війни. Сама ж я народилась у Казані. А з Петром я зв’язалася через Інтернет. Зараз мої батьки теж приїхали на Батьківщину, на Чернігівщину. — Розкажіть трохи про дует «Duo cantabile». Т.: — Нашому дуету більше десяти років. Ми познайомились на майстер-класах під Барселоною. Мелані наразі працює в консерваторії Барселони, вона називається Вища школа музики, я граю в симфонічному оркестрі міста Малага, колись вчилася у таких майстрів віолончелі, як Даніїл Шафран, Мстислав Ростропович. Разом ми об’їздили багато країн, у цьому році були на гастролях у Німеччині, виступали в Андалузії, грали концерти в Барселоні. Я сподіваюсь, що ми разом гратимемо ще й десять, і двадцять років. М.: — Виконуємо ми різноманітну музику, це можуть бути і романтичні, й сучасні класичні композиції. Особливо нас цікавлять твори, які ніхто не грає — роботи невідомих композиторів. Щоправда, є дуже багато музики, до якої не можна знайти нот. Але ж вони існують — і ми з різних аудіокасет записуємо «на слух», працюємо в бібліотеках. — На вашу думку, інтерес до класичної музики в світі зростає чи, навпаки, зменшується? М.: — З кожним роком класична музика стає мистецтвом еліти. По-перше, дуже дорогі квитки на концерти, тому не всі можуть дозволити собі на них ходити. Так є й в Іспанії, і у Франції, і в Англії. Те ж саме з нотами, компакт-дисками, інструментами, струнами — це все досить дорогі речі. Добре, що в країнах Східної Європи залишається високий рівень музикантів разом із недорогими квитками. Радує, що на класичні концерти тут ходять люди. — І які у вас враження від нашої публіки? М.: — Тут дуже теплий прийом. Публіка слухає дуже уважно, розуміючи. Можна сказати, глядач у Рівному дуже грамотний.
