— Зараз я навчаюся в Національному університеті культури та мистецтв і працюю в Театрі пісні Павла Зіброва. Так ось після програми значно побільшало замовлень, не було жодного дня, щоб не запрошували на якісь концерти — вечірки, дні народження і т.д. Навіть було декілька дзвінків від двох відомих продюсерських агенцій, які запропонували свої послуги. Проте коли ми з ними зустрілися, з’ясувалося, що гроші повинні надходити з мого боку. Третій раз я вже одразу по телефону сказав, що грошей у мене немає.
— А багато вимагається від молодого і талановитого?
— Стандартний проект у Києві коштує від 300 тисяч євро. Коли продюсери вкладають власні кошти, то тут сума може не перевищувати 40-50 тисяч, а це для українського шоу-бізнесу гроші невеликі, а тому готуються такі проекти виключно для клубів, але не далі.
— Кажуть, зараз участь у «Шансі» може коштувати чималих грошенят. Тобі пропонували зробити «благодійний внесок» за перемогу?
— Про це мене питають майже всі. І всім чесно кажу — я нікому не платив жодної копійки. Жартував, що у мене був мішок грошей, так не зміг донести до студії. І на караоке потрапив теж випадково — йшов містом із власними піснями, побачив, що йде запис програми. Відзняли одну, і поки готувалися до зйомок іншої, пробрався в перший ряд.
— Але все-таки натяки були?
— Були дружні поради — люди розповідали, що треба робити, щоб набрати велику кількість голосів. Я до минулої неділі «назбирав» десь до 30 тисяч, реально кожен конкурсант може набрати не більше 40. А сто тисяч робиться наступним чином: зв’язуються з телефонною компанією, платять по гривні за дзвінок — і, будь ласка, телефоністи все зроблять. Те, що я не платив, не означає, що цього не робили інші.
— А які загальні враження від роботи?
— Мене записували з дев’ятої ранку до другої ночі. Зверхньо ніхто не поводився, Могилевська у спілкуванні приємна, а Кузьма такий же приколіст, як виглядає на екрані. Вразив Залевський — він, як справжній профі, тільки глянув на мене, одразу сказав, що бачить мій образ, який за 15 хвилин і створив. Але ж ефір треба було чимось заповнювати — тому й почалася гра на публіку.
— А біле волосся тобі, мабуть, не сподобалося…
— Зараз ще трохи соромно з’являтися в такому вигляді на вулиці, хоча із чорним волоссям мене також впізнають. Приємно…
