Телевізійна програма «Шанс» відома майже всім. Як тільки хтось із молодих рівнян отримує свій «шанс», у рідному місті стає ледь не героєм — на нього одразу звертають увагу журналісти, починають впізнавати в маршрутках і т.д. Співак Михайло Брунський і до участі в «Шансі» час від часу світився на різних міських концертах, але, як це заведено, про нього ніхто не знав. А одного чудового понеділкового ранку в місті можна було почути розмови на кшталт «А ти бачила, вчора в «Шансі» хлопчик такий фарбований із високим голосом з Рівного співав...». Сам Михайло каже, що його кар’єрі «засвітка» на ТБ допомогла.
— Зараз я навчаюся в Національному університеті культури та мистецтв і працюю в Театрі пісні Павла Зіброва. Так ось після програми значно побільшало замовлень, не було жодного дня, щоб не запрошували на якісь концерти — вечірки, дні народження і т.д. Навіть було декілька дзвінків від двох відомих продюсерських агенцій, які запропонували свої послуги. Проте коли ми з ними зустрілися, з’ясувалося, що гроші повинні надходити з мого боку. Третій раз я вже одразу по телефону сказав, що грошей у мене немає. — А багато вимагається від молодого і талановитого? — Стандартний проект у Києві коштує від 300 тисяч євро. Коли продюсери вкладають власні кошти, то тут сума може не перевищувати 40-50 тисяч, а це для українського шоу-бізнесу гроші невеликі, а тому готуються такі проекти виключно для клубів, але не далі. — Кажуть, зараз участь у «Шансі» може коштувати чималих грошенят. Тобі пропонували зробити «благодійний внесок» за перемогу? — Про це мене питають майже всі. І всім чесно кажу — я нікому не платив жодної копійки. Жартував, що у мене був мішок грошей, так не зміг донести до студії. І на караоке потрапив теж випадково — йшов містом із власними піснями, побачив, що йде запис програми. Відзняли одну, і поки готувалися до зйомок іншої, пробрався в перший ряд. — Але все-таки натяки були? — Були дружні поради — люди розповідали, що треба робити, щоб набрати велику кількість голосів. Я до минулої неділі «назбирав» десь до 30 тисяч, реально кожен конкурсант може набрати не більше 40. А сто тисяч робиться наступним чином: зв’язуються з телефонною компанією, платять по гривні за дзвінок — і, будь ласка, телефоністи все зроблять. Те, що я не платив, не означає, що цього не робили інші. — А які загальні враження від роботи? — Мене записували з дев’ятої ранку до другої ночі. Зверхньо ніхто не поводився, Могилевська у спілкуванні приємна, а Кузьма такий же приколіст, як виглядає на екрані. Вразив Залевський — він, як справжній профі, тільки глянув на мене, одразу сказав, що бачить мій образ, який за 15 хвилин і створив. Але ж ефір треба було чимось заповнювати — тому й почалася гра на публіку. — А біле волосся тобі, мабуть, не сподобалося... — Зараз ще трохи соромно з’являтися в такому вигляді на вулиці, хоча із чорним волоссям мене також впізнають. Приємно...
