Останнім часом не лише я, а й чимало моїх знайомих щиро тішимося з появи у наших містах розкішних книгарень, наповнених книжками українських видавництв, звісно ж, українською мовою. Є також відділи книжок іноземними мовами, звісно, окрім ворожої, що теж дуже добре. Для тих, хто не володіє тою чи іншою іноземною мовою у тих же книгарнях купа перекладів іноземної літератури на нашу. Оце мене, власне, і занепокоїло. Як виявилось, недарма.
З того самого часу як я навчився читати, мені пояснили, що перекласти книжку з іноземної мови на нашу – це дуже складна і трудомістка робота. Перекласти книжку це майже те ж саме, що написати її. Згодом я дізнався, що дуже багато талановитих письменників часів СССР, твори яких з різних причин не друкували, заробляли на життя саме перекладами, вкладаючи у них увесь свій невитрачений літературний потенціал.
Знаючи це, я щиро здивувався тому, як швидко у нас переклали чи не всю зарубіжну літературу, продовжуючи викидати на ринок нові і нові книжки іноземних авторів, перекладених на українську. Звідки у нас з’явилося стільки талантів? Виявилось, що нізвідки. Переклади переважної більшості книжок відверто поверхневі, зроблені нашвидкуруч і тому очевидно неякісні. Коли наш перекладач працює не з першоджерелом, а із вже зробленим перекладом ворожою мовою, тоді ще так-сяк. Коли ж перекладає сам, то трапляються дива.
Днями придбав у одній із нових розкішних книгарень із кавою та тістечками поміж книжкових полиць книжку англійського автора з його історичними розвідками. І вже на одній з перших сторінок прочитав, що на території Римської імперії росла… кукурудза. Про те, що це неможливо, я знаю десь з третього класу школи, коли учителька розповіла нам малим про те, що після відкриття Америки звідти до нас привезли тютюн, какао, картоплю, помідори, кукурудзу та інші культури, про існування яких до цього не знали ані в Європі, ані в Азії, ані в Африці. І тут я читаю отаке! Спочатку було подумав, що це якась помилка, і став читати далі. Але та сама кукурудза у володіннях римських намісників знову впала мені в очі. Тоді я подумав, що автор, історик за фахом, міг не знати окремих тонкощів сільського господарства. Коли ж побачив, що автор закінчив чи то Оксфорд, чи то Кембридж, то одразу ж зняв із нього цю підозру. Бо не може випускник Кембриджу не знати того, що знав я у молодших класах школи номер три міста Рівного!
І тоді до мене дійшло – справа не у авторі, а у його українському перекладачеві, чиє прізвище гордо надруковане у тій книжці поруч з прізвищем автора. Розгадка полягала в тому, що або сам перекладач, або гугл, який йому, скоріше за все, допомагав (чому ні?) переклав вжите автором слово «corn» як «кукурудза» і погнав перекладати далі. Бо гугл дає завжди перше значення слова, а згаданий «corn» англійською може означати не лише кукурудзу, а й будь-яке інше зерно чи взагалі хліб чи інші хлібобулочні вироби. Саме в цьому значенні це слово і вжив автор-англієць, не здогадуючись що його так хвацько і безграмотно перекладатимуть в Україні. Не подумайте лише про те, що я хизуюсь своїм знанням англійської. Навпаки – ай спік вері бедлі! Зате я знаю те, що має знати кожен школяр – кукурудзу в Європі почали вирощувати за понад тисячу років після падіння Римської імперії. Виявляється, що цього не знає не лише перекладач того вельми відомого видавництва, а й численні редактори та коректори, які мали вичитувати той переклад!
Скажете, що нічого страшного – яка різниця де і коли росла та кукурудза? І справді, яка різниця? Може колись і в підручниках це напишуть. Та це навряд – підручників скоро вже не буде. Будуть перекладачі, які, окрім примітивного інглішу, не матимуть знань навіть на рівні початкової освіти. Які разом із видавцями сидітимуть у тій римській кукурудзі та іншій маячні, у яку вони перетворюють зміст іноземних книжок, створюючи ілюзію процвітання українського книговидавництва.
