Чому я наполягаю на особливій важливості поєдинку між двома останніми на сьогодні учасниками чемпіонату? Тому що від цієї гри залежить чи буде в п’яти останніх іграх “Металіста” та “Львова” цього сезону спортивна боротьба, чи навпаки - команди залишать спроби не вилетіти за спортивним принципом і роздадуть кожна свої п’ятнадцять очок суперникам, поставивши тих, хто з ними ще не грав у краще становище порівняно з тими хто набрав з ними очки у справжній боротьбі.
Не подумайте лише що я когось у чомусь звинувачую чи підозрюю. Просто я маю досвід і пам’ять, які підказують, що всі команди, що втратили шанси залишитись у лізі, якось одразу припиняють набирати очки. Звісно, що перед кожною грою вони публічно клянуться віддати всі сили щоб перемогти або принаймні не програти. Але якось так виходить, що таки програють. Програють тим, кому ті очки потрібні. Теоретично і “Металіст”, і “Львів” ще можуть зачепитись за рятівне чотирнадцяте місце. Чому ні? Із претендентами на високі місця обидві команди вже зіграли, а решта суперників аж ніяк не виглядають сильнішими. Та чи будуть вони боротися, а не роздавати очки усім охочим? Дуже хочеться у це вірити. Але дещо цьому процесу заважає.
Насамперед це нещодавня історія цих команд. Те, звідки вони взялися і як потрапили до ліги найсильніших. У цьому “Металіст” зі “Львовом” дуже схожі. Бо нинішній “Металіст”, це не той “Металіст”, що зник колись з горизонту не виплативши багатомільйонні борги за “білими” контрактами, зареєстрованими в УЄФА, а перейменований два роки тому харківський “Метал”. Так само нинішній “Львів” – це не ті три команди, що грали у різних лігах аж від початку дев’яностих, а перейменований рівенський “Верес”. Той самий перший в Україні “народний клуб”, який зник після того як “народом” виявився колишній львів’янин на прізвище Копитко, який легко і невимушено перетворив той “Верес” на “Львів”. Тож місця у лізі ані “Металіст”, ані “Львів” спортивним шляхом не здобували. Кожен по-своєму, але маємо факт разом із розумінням того, що те, що легко прийшло, так само легко і піде. А після того, як утворювач нинішнього “Металіста” взяв приклад із Копитка, якого вже скоро як десять років ніхто не бачив хоч вживу, хоч в телевізорі, і теж став людиною-невидимкою, все зійшлося. Ну навіщо обом невидимкам витрачати купу грошей на “футбольні клуби”, які нікому крім них не потрібні? І не треба згадувати “аншлаги” у Харкові на матчах першої ліги. До війни народ там завжди покірно йшов туди, куди вказувала місцева влада.
Немає жодного сумніву, що після ймовірного вильоту і “Металіст”, і “Львів” зникнуть без сліда. Їм це не вперше. Але є ще варіант, нехай і майже фантастичний: обидві команди збирають докупи всі свої сили і всю свою волю і перемагають у тих іграх, що залишились, зберігши тим самим місце у чемпіонаті. Вони це можуть!
В тому разі коли це станеться у команд цілком можуть з’явитися уболівальники, вражені самовідданою грою та волею до перемоги.
Бо з одним уболівальником існувати ризиковано. Особливо коли він десь далеко за кордоном і не подає жодних ознак публічного життя.
