Микола СОРОКА:

3383 0

Попри існуючий скептицизм щодо масштабів всенародного обговорення запропонованої Президентом політичної реформи, про яке доповідають керівники з місць, соціологи стверджують, що громадяни України непогано розбираються в політичній ситуації і в суті більшості пропозицій Президента. Думки, звичайно, можна почути різні. І не тільки від пересічної людини, далекої від політики. Немає єдності, загального схвалення і серед керівників областей. Редакція «РВ» вирішила ознайомити читачів з точкою зору на долю політичної реформи голови Рівенської облдержадміністрації Миколи Сороки.

— Сьогодні деякі українські політики, науковці ставлять під сумнів доцільність двопалатного парламенту. Подібну позицію нещодавно озвучив голова Верховної Ради України В.Литвин. Яка ваша думка з цього приводу? — По-перше, при формуванні нижньої палати парламенту може скластися ситуація, коли окремі регіони матимуть обмежене представництво у Верховній Раді. Для будь-якого регіону важливо не допустити цього. У Верховній Раді минулого скликання Рівенщину представляли 8 депутатів, нині — 11. Скажу відверто: сьогодні виконавча влада, мешканці області відчувають практичну допомогу з боку народних обранців. Отже, у запропонованій схемі побудови вищого законодавчого органу держави нижня палата представляє ввесь народ у цілому, верхня — тільки свій регіон, в ній акумулюються політично багатоманітні інтереси, вона виступає певною мірою запобіжником монополізації в законотворчих процесах. Хоча запропонована ідея рівномірного представництва областей неоднозначно сприймається в деяких густонаселених областях. По-друге, опоненти двопалатного парламенту почасти аргументують свою позицію унітарним устроєм України. Однак, як свідчить досвід інших країн, ця обставина не є перешкодою для утворення двопалатного парламенту. В Європі загалом із 42 країн 20 мають двопалатні парламенти. І ще одне. Хотів би нагадати, що ідея створення двопалатного парламенту відповідає результатам всеукраїнського референдуму 2000 року, з чим не може не рахуватися ні Президент, ні Верховна Рада. Погоджуюсь із думкою деяких політиків, що механізм формування, перелік повноважень Палати регіонів потребують певних коректив. Для того Президент України і виніс проект Закону на всенародне обговорення. До речі, виступаючи у зв’язку із своїм щорічним Посланням до Верховної Ради України 15 квітня, він заявив, що не виключає можливості переходу до двопалатної системи після проведеної в 2006-2010 рр. адміністративної реформи. — Складається враження, що реформа спрямована на посилення президентської влади. — Не можу однозначно погодитись із цим, оскільки всю відповідальність за проведення політики, насамперед у соціально-економічній сфері, передбачається покласти на уряд та парламент, який його призначає. Президент України матиме значно менші можливості впливати на призначення Прем’єр-міністра та формування уряду. Зокрема, призначатиме Прем’єр-міністра Верховна Рада, а Президент лише вноситиме кандидатуру, запропоновану постійно діючою парламентською більшістю. Передбачаю резонне запитання: чому за Президентом залишається призначення чотирьох міністрів (оборони, внутрішніх справ, з питань надзвичайних ситуацій та захисту від наслідків Чорнобильської катастрофи, закордонних справ)? Звернімося до Конституції України. Згідно зі ст. 106 Президент України, окрім інших функцій, забезпечує державну незалежність, національну безпеку, є верховним головнокомандувачем Збройних сил України; приймає в разі необхідності рішення про введення в Україні або окремих її місцевостях надзвичайного стану, а також оголошує у разі необхідності окремі місцевості України зонами надзвичайної екологічної ситуації. Це є відповіддю на запитання, чому Президент України повинен залишити за собою право призначення цих міністрів. Зауважу, що в разі зміни уряду у відставку підуть усі міністри, в тому числі й ті, що призначені Президентом. Запропонований рух у напрямку парламентсько-президентської форми правління відповідає традиціям європейського парламентаризму. За формулою: сильний парламент — сильний уряд — сильний президент. — Як, на вашу думку, відбуватиметься процес внесення змін до Конституції України у парламенті? — Не випадково проект Закону України винесено на всенародне обговорення, аби прислухатися до голосу народу, а згодом — продовжити роботу, враховуючи його думку. Зрозуміло, що законопроект не буде підтримано буквально у запропонованому вигляді. Вже кілька сотень пропозицій надійшло від учасників обговорення у нашій області. Багато положень законопроекту, зокрема ті, де йдеться про розширення повноважень парламенту та Уряду, мають великий шанс отримати підтримку конституційної більшості Верховної Ради. Про це свідчить і нещодавно оприлюднена позиція деяких фракцій, які раніше в цілому не підтримували президентський проект. Передбачаю, що складним буде процес голосування щодо дострокового припинення повноважень депутатів. — Які ж передбачаються суспільні наслідки реформи? — Президент України неодноразово наголошував, що обрання президентсько-парламентської моделі було вимушеним кроком. Вона характерна майже для всіх пострадянських республік. Завдяки їй була збережена стабільність і громадянський спокій, зупинено падіння економіки. Але концентруючи на собі значні повноваження, глава держави, як політична фігура, наражається на постійну критику за поширеним правилом: владу, Президента згадують лише тоді, коли погано. Політики отримують змогу будувати за цим правилом не лише власну поведінку, але й цілі політичні програми. Таким чином, політична конфронтація, популізм можуть стати системою, політичною традицією України на багато років вперед. За відсутності демократичної традиції суспільство, яке втратило орієнтири, дуже легко піддається маніпулюванню, що заважає робити усвідомлений вибір громадянами. Отож серед найнагальніших суспільних наслідків реформ — утвердження громадянського суспільства, зміцнення взаємодії між інститутами влади і суспільства, формування відповідальної політичної влади. — Що особисто ви вважаєте за доцільне змінити у запропонованому проекті? — Як показав досвід виборів, багато нарікань виборців викликає необхідність заповнювати велику кількість бюлетенів, інколи люди не можуть зорієнтуватися і зробити правильний вибір. А тому вважаю позитивом розведення у часі виборів до Верховної Ради та місцевих рад, сільських, селищних, міських голів. Проте, на мою думку, треба добре продумати терміни проведення виборів до місцевих рад. Адже на вересень припадає активна фаза сільськогосподарських робіт, а тому вести передвиборчу кампанію у такий час дуже важко.


Поділися з нами новиною! Тел./Viber/Telegram: +380673625686

Коментарі (всі коментарі проходять модерацію)

Залиште вiдповiдь

Читайте також