Паливна криза, воєнні дії та інфляція «поламали» роботу чималій кількості підприємців Рівненщини, які будували свій бізнес роками — особливо у сфері туризму. Та якщо під час війни немає можливості відпочити від стресу за кордоном, можна відшукати спокій та затишок і в рідній місцевості. Відомий санаторій «Червона калина» у Жобрині активно готується до літнього сезону і чекає гостей. А мінеральна вода з однойменною назвою тамує спрагу військовиків по всій країні — виробництво так наростили, що працювати доводиться в три зміни.
Леонід Рибачок, голова правління санаторію «Червона калина»:
— Ми не припиняли працювати під час війни, навпаки — прихистили у себе переселенців з інших областей. Частина починає повертатися додому, туди, де ситуація уже більш-менш стабілізується. Є й такі, кому поки нікуди повертатися, зокрема, з Донеччини або Харківщини. Намагаємося всіляко підтримати людей, оздоровлювати та розраджувати. Але відпочинком та оздоровленням у «Червоній калині» цікавиться й чимало клієнтів. Адже зовнішній туризм через війну помітно впав, а попит на оздоровлення є завжди. Маємо 180 лікувальних методик для різного профілю захворювань — від серцево-судинних до неврології та гастроентерології. Працює реабілітаційне відділення, у нас неодноразово оздоровлювалися за путівками інваліди праці, ветерани АТО, «чорнобильці». Хоча ціни ростуть на все навколо — від пального до продуктів, наразі підвищувати ціни у санаторії не будемо, бо ж розуміємо, що платоспроможність людей за цей час не покращилася. Зробимо все, щоб за ті ж гроші надавати послуги високої якості.
Також на території нашого санаторію діє завод мінеральної води «Водограй», де виробляється близько 30 видів продукції — від солодких газованих напоїв та квасу до столових і лікувальних мінеральних вод. Це унікальна земля, де на різній глибині є залягання з різною мінералізацією — скажімо, на 1200 метрів видобувають йодобромну воду, з 750 м — хлоридно-натрієву, зі 150 м — природну мінеральну воду. Під час війни виробництво суттєво збільшили, колектив працює в три зміни. Допомагаємо нашим військовим — постачаємо їм воду у різних частинах країни. Продукція, вочевидь, буде дорожчати, бо залежимо від імпорту сировини. Адже видобути воду — це половина справи, інша — у що її розлити. Раніше упаковку постачали з заводу в Харкові, але його зруйнували окупанти. Це проблема, але ми шукаємо і знаходимо варіанти.
В жодному разі не плачемося, а викручуємося як можемо. Хотілося б тільки, щоби влада на усіх рівнях більше дбала про місцевого виробника. Щоби вирішилося питання з дефіцитом пального насамперед. А ми вже, зі свого боку, зробимо все, щоб наблизити перемогу — допомагаємо ЗСУ та переселенцям, нарощуємо виробництво, виплачуємо зарплати і сплачуємо податки.
Олена РАКС.
