Такої кількості шанувальників класичної музики, як минулого четверга, зал камерної та органної музики бачить, м’яко кажучи, нечасто. Це й зрозуміло — не щодня в наше місто приїжджає живий класик української музики, хоча б один твір якого напам’ять знає кожен музикант. Для тих, хто хоча б зрідка відвідує заходи класичної музики, Мирослав Скорик — це легенда. І тому не дивно, що концерт «Львівська імпреза», організований рівенським музикантом Геннадієм Фіськовим, був аншлаговим — декому із слухачів першу частину через відсутність вільних місць довелося слухати стоячи.
Для «Львівської імпрези» автор проекту відібрав твори Скорика та ще одного львів’янина Юрія Ланюка, запросивши в Рівне самих композиторів. Це підігріло інтерес публіки до дійства, а для рівенського камерного оркестру стало випробуванням, оскільки перед авторами творів грати завжди важче, до того ж програма готувалася лише протягом п’яти репетицій. Власне, вже вкотре рівнянам і вперше поважним львів’янам музиканти продемонстрували свій «вищий пілотаж». Спершу публіці представили «Партиту №6» для струнних і Концерт №3 для фортепіано й струнного оркестру та великого барабана Мирослава Скорика, а потім глядачі почули оригінальний твір «ТанГопак» та обробку відомого «Щедрика» Миколи Леонтовича для камерного оркестру, автором яких є Юрій Ланюк. Невідомо для чого на концерт «пригнали» багатьох студентів, яким складна для сприймання класична музика була нецікава, а тому вільні місця (хоча ненадовго) з’явилися після першого ж твору. Цікавим і вражаючим вийшов фінал концерту. Після останнього заявленого в програмі твору ведуча Тетяна Прокопович запросила на сцену самого Скорика. Геннадій Фіськов віддав маестро диригентську паличку й публіка нарешті почула те, заради чого прийшла на концерт — відому та багатьма улюблену «Мелодію», написану ще в 1981 році для кінофільму «Високий перевал» (у ньому, до речі, грав актор рівенського драмтеатру Георгій Морозюк). На прес-конференції, що відбулася перед початком концерту, композитор зізнався, що при всій популярності цього твору він майже не отримує авторських відрахувань. — Що стосується авторських прав, то в Україні композитори просто безправні, — розповідає Мирослав Скорик. — Зокрема, «Мелодію» колись використали в серіалі «Царівна» без будь-яких згадувань. Я можу хіба що отримати кілька копійок, коли мої твори грають на комерційних концертах. Зараз я є завідувачем кафедри композиції Львівської музичної академії, головою Львівської спілки композиторів та секретарем Національної спілки. Хотілося б паралельно із цією роботою займатися й якимись великими проектами, на кшталт «Мойсея» (опера поставлена у Львові в 2001 році за підтримки Папи Римського), проте писати твір без надії на його подальше просування та розвиток я не хочу. Для створення нової опери потрібно близько ста тисяч доларів, а оскільки нові ідеї в мене є, то все залежить лише від конкретних пропозицій.
