Серед мотлоху, що накопичився за багато років, знайшов днями піонерський галстук. Не краватку, а саме галстук, як звався цей атрибут комуністичного виховання. А що ви думали? Цей предмет, якого ще двадцять років тому було навалом у магазинах канцтоварів по сімдесят копійок за штуку, тепер чи не більша історична цінність, ніж скляна пляшка з-під молока, яка зникла разом із молокозаводом, залишивши на згадку лише тролейбусну зупинку.
Серед мотлоху, що накопичився за багато років, знайшов днями піонерський галстук. Не краватку, а саме галстук, як звався цей атрибут комуністичного виховання. А що ви думали? Цей предмет, якого ще двадцять років тому було навалом у магазинах канцтоварів по сімдесят копійок за штуку, тепер чи не більша історична цінність, ніж скляна пляшка з-під молока, яка зникла разом із молокозаводом, залишивши на згадку лише тролейбусну зупинку. Хороше все-таки було колись виховання. Досі з закритими очима серед ночі зав’яжу собі на шию того галстука чи ще який трикутний предмет, причому вузлик буде правильний, якраз посередині. Нормальну краватку зав’язувати, до речі, я так і не навчився. Дивлюсь я оце на Дарницький шовковий комбінат і намагаюся підрахувати, скільки штучного шовку перевели на ті галстуки за десятки років, скільком людям цей шмат червоної матерії дав роботу і регулярну зарплату! Чому, скажіть, втрачена така хороша традиція — в’язати дітям на шиї галстуки, нехай і не червоні. Он у Британії кожна школа має не тільки свій колір форми, а й свій візерунок краватки. За цим візерунком дорослі дяді можуть впізнати випускника своєї школи за багато років і за тисячі миль від домівки! Романтично, чи не так? Немає фантазії у наших педагогів, зовсім розлінилися методисти. Як поміняли червоні прапори в учительских на синьо-жовті, як повісили портрети Шевченка замість портретів Леніна, як перейменували школи на ліцеї та гімназії, так з того часу ні кроку уперед. Треба вчителям у депутати, ніхто не сперечається, але ж і для дітей щось вигадати можна. Заснувати для них хоча б зовнішні ознаки школи чи міста, які б дозволяли носити, скажімо, з п’ятого класу. Не обов’язково краватки, можна щось інше. Але краватки таки краще за все. Вчені підрахували, що краватка є найбільш функціонально непотрібним предметом людського одягу. Жодної з неї користі, окрім краси. І головне — зовсім не заважає робити абсолютно все! Згадайте ті, кому за тридцять, як ваші однокласниці спочатку були сопливими і плаксивими, та ще й списувати не давали. Потім на їхніх худих і товстих шиях з’являвся червоний галстук, який ніби приймав їх разом із вами у нову якість школярства. А згодом припинення носіння червоного галстука означало остаточне перетворення дитини у дорослу людину, дівчинки у дівчину. Хоча галстуки на шиях струнких піонервожатих, погодьтеся, зовсім тих вожатих не псували. Все це тепер забута вже майже історія. Я не знаю, що робити із знайденим мною червоним піонерським галстуком. Викинути шкода, зав’язувати нема на кого, назад запхнути — загубиться назавжди. Не музей же вдома влаштовувати! І що ця мода собі думає? Коли вже ті трикутні галстуки знову в моду увійдуть? Хоча б для онуків.
