Два місяці у школах триває навчання, а з 30 автобусів, які мали закупити ще влітку для підвезення школярів, наразі придбано менше половини. Посадовці запевняють, що діти пішки не ходять. Мовляв, або під’їжджають громадським транспортом, або в автобусах найманих перевізників. Проте маленькі села, які погодилися на оптимізацію шкіл, почуваються ображеними.
Днями автобус отримали школярі у Тучині Гощанського району
Досі не придбано 16 автобусів через публічні закупівлі. Точніше, те, як їх цього року організували. Торік автобуси купувало обласне управління освіти. У липні 2016-го воно придбало дев’ять автобусів «Мрія» у товариства «Радіал Україна», яке виграло тендер.
За кожен з бюджету заплатили більше 1,3 млн. грн., а за всі 9 — 11,8 млн. За проведенням торгів слідкували громадські активісти, і з точки зору законодавства закупівлю провели практично бездоганно.
На кожному купленому автобусі бюджет зекономив більше 400 тис. грн. Проте ще не встигли автобуси з пафосом роз’їхатися районами (а Рівненська ОДА влаштувала ціле шоу — транспорт спершу звезли до Рівного, під стіни облдержадміністрації, аби у так званій урочистій атмосфері на червоній подушечці вручати ключі від «Мрій» директорам шкіл), як з’явилася інформація, що «Мрії», позиціоновані як автобуси українського виробника, мають російське походження.
Новину, що чиновники закупили російський товар, підхопили політики і кілька тижнів ОДА та обласне управління освіти нещадно критикували за, так би мовити, непатріотичний підхід.
«Мрії» — автобуси харківського виробничого об’єднання «Авто-Холдинг», яке має завод у місті Кременчук на Полтавщині. Втім, агрегати до цих автобусів випущені Павловським автобусним заводом, що у Нижньогородській області Росії і який виробляє автобуси, відомі як ПАЗи.
Після скандалу обласне управління освіти оголошену наприкінці 2016 року другу закупівлю, під час якої мали також придбати дев’ять автобусів, скасувало. Головна причина — за ціною знову вигравали «Мрії».
Гроші, які не встигли витратити на закупівлю шкільних автобусів торік, перенесли у бюджет 2017-го. Окрім того, з держбюджету передбачили ще додаткове фінансування, тож заплановано було, що цього року на Рівненщині придбають 30 шкільних автобусів для шкіл, які зазнали оптимізації. На все передбачили близько 50 млн. грн.
Обласне управління освіти частину грошей передало на райони та безпосередньо школи, аби ті самі купували шкільний транспорт. Назвали такий крок децентралізацією, проте активісти, які моніторять відкриті торги, більше схильні до того, що в ОДА вирішили перекласти відповідальність.
Бо закупівля «Мрій» знову спричинить скандал, а не купувати їх складно – постачальники цих автобусів на торгах виставляють найменшу ціну.
На Рівненщині намагалися цього року уникнути закупівель «Мрії» будь-якими способами. Тож у тендерній документації прописували параметри, під які автобуси з російськими агрегатами не підходять. Наприклад, вказували, від якої саме довжини має бути транспорт, а також ставили вимогу про механічні задні двері (у «Мрії» - на пневмоприводі).
Фірми, які постачають «Мрії», активно оскаржували торги, в яких не могли виграти. Навіть якщо Антимонопольний комітет їм відмовляв, тендерна процедура затягувалася, часто торги були скасовані і оголошені знову – уже восени, коли діти пішли до школи.
У деяких районах «Мрії» таки купили, проте також придбавали і «Еталони» та «Атамани». Обласне управління освіти, яке мало би з 30 автобусів купити 12, досі не провело тендер. Тож без шкільного транспорту залишаються села у Березнівському, Зарічненському, Корецькому, Острозькому, Рокитнівському та Сарненському районах.
За даними системи електронних торгів Prozorro, наразі управління проводить перекваліфікацію торгів. ТОВ «Радіал Україна» намагалося оскаржити тендер, але Антимонопольний не задовольнив заяву. Наразі до участі у торгах допущено дві фірми, які пропонують «Еталони».
- Не тільки на Рівненщині проблеми із закупівлею шкільних автобусів – по всій країні так, - коментує начальник обласного управління освіти Григорій Таргонський. – Але до кінця року автобуси ще закупимо. Нині ж практично всіх дітей до шкіл, які мали отримати автобуси, підвозять на навчання – або завдяки договорам з приватними перевізниками, або завдяки громадському транспорту. Тільки якийсь незначний відсоток дітей, можливо, добирається самотужки.
