Минулого тижня Верховна Рада призначила дострокові вибори відразу в двох містах. Тридцятого листопада голосувати за нових голів будуть у Рівному і Мукачевому (Закарпатська обл.). І хоча ніхто з потенційних градоначальників ще не висував своїх кандидатур, спостерігачі не прогнозують якихось революційних змін у цих населених пунктах — при владі залишаться нинішні сили.
Крісло міського голови Рівного де-юре пустує з лютого, після того як помер його багаторічний власник Віктор Чайка, але фактично через хворобу він не керував містом з весни минулого року. Віктор Чайка користувався в місцевих жителів величезним авторитетом — вони обирали його тричі, починаючи з 1998 р. Під час відсутності градоначальника владу взяли в руки три його заступники: спеціаліст з освіти Світлана Богатирчук-Кривко (НП), колишній бухгалтер хімічного гіганта «Азот» Сергій Васильчук («НУ») і екс-керівник комунального підприємства «Спецкомбінат» Олексій Хмилецький («НУ»). Усі вони — так звана команда Чайки, яка працювала з ним протягом останніх кількох років. Офіційний «господар» міста — виконуючий обов’язки міського голови, секретар міськради «нашоукраїнець» Юрій Торгун. Саме ці люди утворили такий собі владний союз, якому, як кажуть спостерігачі, була вигідна невизначена ситуація з достроковими виборами, оскільки необхідного для беззастережної перемоги рейтингу не було ні в одного з них. Найбільш ймовірним кандидатом на посаду міського голови в Рівному вважають керівника місцевої організації «Наша Україна» Сергія Васильчука, який вже розпочав активну PR-кампанію, що ґрунтується на передбачуваному дворазовому розширенні території міста за рахунок навколишніх сіл, що обіцяє місцевим жителям величезні перспективи. Варіант досить виграшний, адже процес розширення меж триватиме довше від передбачуваного мерства: пан Васильчук заявив, що він затягнеться приблизно на три роки, а градоначальника обирають тільки на півтора. І потім не факт, що свою згоду на включення в межі обласного центру дадуть сільради, а це чудове виправдання на випадок провалу грандіозного проекту, не кажучи вже про те, що нові межі повинна затвердити ВР. Шансів стати міським головою Сергію Васильчуку може додати активна підтримка його однопартійця — губернатора Рівненщини Віктора Матчука, а також братерського «Єдиного центру». Якийсь період одним із найсерйозніших конкурентів пана Васильчука називали Світлану Богатирчук-Кривко. Хоча гуманітарний заступник про своє бажання стати міським головою не заявляла, таку можливість неодноразово озвучував голова обласної організації Народної партії депутат Микола Шершун. Чи буде пані Богатирчук-Кривко боротися з теперішніми колегами, повинно було з’ясуватися під час недавньої зустрічі Віктора Матчука і Володимира Литвина, який приїжджав у Рівне на святкування 725-річчя міста. Офіційних заяв зроблено не було, але в кулуарах говорять, що політикам вдалося домовитися — «народники» підтримають Сергія Васильчука. Буквально днями стало відоме ім’я ще одного, досить несподіваного претендента на мерське крісло. Як про можливого кандидата заговорили про заступника голови облради, головного «рухівця» і колишнього керівника речового ринку Валентина Королюка. У протилежному таборі — не найпопулярнішої на Рівненщині Партії регіонів — конкретних імен поки не називають. За чутками, велися переговори про можливу участь у виборах колишнього губернатора часів Президента Кучми Миколи Сороки, який у будь-якому разі буде непрохідним кандидатом. Цікаво, що жоден з учасників минулих виборчих гонок цього разу про своє бажання балотуватися не заявляє. Така нерішучість пояснюється тим, що переможець позачергових виборів пробуде на посаді тільки півтора року — до наступної планової кампанії. Цього часу вкрай мало для яких-небудь серйозних змін. А от політичним силам, представленим у міськраді, вибори потрібніші. Останнім часом мало яка сесія обходиться без розгляду земельних питань, що вирішуються в інтересах депутатського корпусу, який на 80% складається з бізнесменів, котрі, за чутками, далеко не завжди керуються політичними засадами. І з одним міським головою їм буде легше домовлятися, ніж шукати підходи до декількох представників влади.
