В Україні розпалюється політичний конфлікт навколо рішення Національної комісії з регулювання енергетики (НКРЕ) підвищити з 1 серпня ціни на газ для населення і теплокомуненерго на 50%. Давно назрівало рішення, прийняти яке вже кілька років вимагає Міжнародний валютний фонд (МВФ), що коштуватиме споживачам близько 450 млн. доларів до кінця року. Але це тільки початок.
В Україні розпалюється політичний конфлікт навколо рішення Національної комісії з регулювання енергетики (НКРЕ) підвищити з 1 серпня ціни на газ для населення і теплокомуненерго на 50%. Давно назрівало рішення, прийняти яке вже кілька років вимагає Міжнародний валютний фонд (МВФ), що коштуватиме споживачам близько 450 млн. доларів до кінця року. Але це тільки початок. Ці гроші не врятують «Нафтогаз України» від збитків при продажу імпортного газу на внутрішньому ринку і навряд чи дозволять бюджету країни відмовитися від кредитного підживлення національної нафтогазової компанії для проведення своєчасних розрахунків за газ з Росією. Профспілки вже заявили, що рішення з ними не узгоджено і буде оскаржено. Екс-прем’єр Юлія Тимошенко також пообіцяла домогтися скасування підвищення цін у суді. У відповідь голова НКРЕ Сергій Тітенко заявив, що в уряду не було зобов’язань питати думку профспілок. За його словами, генеральна угода між Кабінетом Міністрів і профспілковими організаціями (розпорядження Кабміну №1250-р від 17 вересня 2008 року), яка зобов’язувала органи центральної влади приймати рішення про підвищення тарифів для населення лише з відома профспілок, діяла у 2008-2009 роках. Нагадаємо, що саме завдяки цим розпорядженням восени минулого року уряд пані Тимошенко зумів уникнути виконання домовленостей з МВФ та іншими міжнародними фінансовими інститутами про послідовне підвищення цін на газ для населення. Суд за клопотанням профспілок скасував постанову НКРЕ, а Кабмін не став особливо заперечувати, заморозивши ціни на газ. Як відомо, пані Тимошенко збиралася балотуватися в президенти і, очевидно, вирішила пожертвувати черговим траншем фонду, щоб не позбавити себе всіх шансів у передвиборчих перегонах. Зараз такий сценарій розвитку подій теж відкидати не можна (наприклад, якщо громадський резонанс виявиться занадто сильним, правляча Партія регіонів може цілком відіграти назад), хоча уряду зростання цін на газ дуже потрібне. Ресурсів субсидіювати «Нафтогаз» у нього небагато, а сам концерн при поточній кон’юнктурі самостійно не може впоратися з розрахунками за російський газ. Але головне — уряд намагається домовитися з МВФ про новий стабілізаційний кредит на 20 млрд дол. Фонд, крім іншого, жорстко наполягає на приведенні цін на газ до економічно обґрунтованого рівня. За рішенням НКРЕ середня ціна на газ для населення зросте з наступного місяця з 78 до 118 дол. за тисячу кубометрів, а теплокомуненерго повинні будуть платити по 165 замість 110 дол. Споживання газу в цьому сегменті навіть у кризовий 2009 рік залишалося стабільним. Якщо в цілому український газовий ринок (в основному за рахунок промисловості) обвалився на 16 млрд. кубометрів, або 23% минулого року, населення і підприємства комунального сектора знизили споживання всього на 700 млн. кубометрів, тобто лише на 2,3%. Нафтогаз продає цим двом категоріям покупців близько 25 млрд. кубометрів на рік. З серпня по грудень населення використовує приблизно 7-8 млрд. кубометрів, а теплокомуненерго — близько 3 млрд. кубометрів. Виходить, що за п’ять місяців держконцерн може сподіватися приблизно на 450 млн. дол. додаткової виручки. Однак ситуація докорінно не зміниться — «Нафтогаз» продовжить торгувати газом на внутрішньому ринку собі у збиток. Як розповів міністр з питань ЖКГ Юрій Хіврич, у третьому кварталі 1000 кубометрів імпортного газу обходиться компанії в 255 дол. Імпортний газ поставляється промисловим підприємствам, бюджетним організаціям і теплокомуненерго (населення отримує газ, видобутий в Україні). Граничні ціни на газ для промисловості і бюджетників не було переглянуто. За словами міністра палива і енергетики країни Юрія Бойка, планів щодо їхньої індексації немає, хоча вони нижчі від вартості російського газу. Нафтогаз може продавати газ хімікам всього по 198 дол. за тисячу кубометрів, металургам — по 237 дол., а іншим підприємствам і бюджетним установам — по 252 дол. При цьому втрати від поставок теплокомуненерго, які навіть після підвищення на 50% будуть завдавати держконцерну 90 дол. чистого збитку з тисячі кубометрів, держава повинна компенсувати з бюджету. Щодо інших категорій споживачів такої субсидії «Нафтогазу» не випадає. За перше півріччя український концерн заплатив «Газпрому» за імпортний газ 3,8 млрд. дол. При цьому його виручка від продажу імпортного газу, за розрахунками ВН, була як мінімум на 1 млрд. дол. меншою.
