Ви бачили коли-небудь птаха з одним крилом? Він же не зможе літати, скажете ви. Правильно! Але, виявляється, є й серед нас мрійники, які хочуть змусити бідну птаху злетіти без одного крила. І наше суспільство сьогодні багато в чому нагадує саме такого однокрилого птаха.
Українську політичну систему завжди урівноважували праві та ліві. Це були два центри впливу, які рухали суспільними процесами і не давали можливості розгорітися крайнощам. Після заборони КПУ на її місці в 1992 році сформувалась Соціалістична партія на чолі з Олександром Морозом. Згодом утворилась оновлена КПУ. Саме на цей час в Україні припадає партійна розбудова, яка збалансовує політичне життя. Стійку позицію у правому таборі отримав Народний Рух України на чолі із В’ячеславом Чорноволом, на лівому фланзі — соціалісти та комуністи. А в період парламентських виборів 1994 року виникли ще «команди» Кравчука та Кучми, які опинились у «центрі». Зміни у політичних розкладах пов’язують із появою Віктора Ющенка. Разом з об’єднанням правих політичних партій під крилом Ющенка розпочався їх занепад. Втрата позицій в регіоні, відсутність важелів впливу у прийнятті політичних рішень, внутрішня суперечність між членами, все це звело нанівець міць тих політичних партій, які увійшли до блоку «НУ». Український виборець зараз не може зрозуміти, кому потрібно надавати перевагу — політичним партіям, які представляють Ющенка, чи Ющенку, який уособлює ці політичні партії? Нещодавно в Інтернет-газеті «Вголос» керівник львівських рухівців зауважив, що, наскільки йому відомо, бренд «Наша Україна» є зареєстрований і є власністю Віктора Ющенка. Ця інформація чомусь залишилася поза широкою увагою. Можна припустити, що ця реєстрація назви «Наша Україна» фактично зробила Віктора Андрійовича одноосібним власником цього «бренду». Він практично приватизував «Нашу Україну» і тим самим відмежував себе від колег по табору. І справді, чого варті сьогодні праві партії без Ющенка? Здається, нещодавно це усвідомив і він сам, коли рішуче, без партійної підтримки, розпочав передвиборчу кампанію шляхом самовисування. Але як це пояснити громадянам, які свято вірили, що саме Ющенко об’єднав праву опозицію, адже саме за цю політичну силу, вони віддали свої голоси на парламентських виборах. Недалекоглядність політичних гравців, які увійшли до «НУ», призвела до згасання правоцентристського руху в Україні. Симптоматичний приклад: якби зараз лідер НРУ Борис Тарасюк вирушив у похід за президентське крісло, то у Львові за нього проголосували б усього 2,5 %, у Луцьку — 2,2 %, у Чернівцях 0,4 %, у Рівному, Тернополі, Хмельницькому — менше 1%. У 1998 р. під час виборів до ВР Рух В.Чорновола тільки за партійними списками набрав 9,4% голосів. Чи набрав би зараз НРУ Б.Тарасюка хоча б прохідних 4% за такої популярності лідера? Фактор Ющенка призвів до порушення партійної рівноваги у політиці. Правий центр зараз слабкий як ніколи. І усі партії цього спектру ніщо у порівнянні з Віктором Андрійовичем. Судіть самі, в минулому легендарний НРУ на сьогодні перетворився у сировинний додаток для «НУ». В цьому випадку Ющенко вдало використав праву ідеологію, аби реалізувати власну політичну стратегію.
