З гучними суперечками минулого тижня проходили збори працівників Рівненського міжнародного аеропорту. Колектив мав обрати собі директора із двох претендентів — Сергія Піндюріна, який три роки очолював підприємство, та ставленика голови обласної ради Ігоря Насинюка, який керував аеропортом три останніх місяці. Працівники підтримали Насинюка. Витім, рішення колективу лише рекомендаційне. Хто очолюватиме рівненський аеропорт, який хоч і має 12 млн. боргу, проте платить 10 тисяч гривень у місяць, — визначатимуть депутати обласної ради на наступній сесії.
Сергія Піндюріна голова обласної ради Михайло Кириллов звільнив цієї зими, посилаючись на те, що він не виконував своїх обов'язків та не розвивав аеропорт, послугами якого, зазначимо, користуються переважно приватні літаки і то рідко. На місце Піндюріна Михайло Кириллов призначив депутата Рівненської районної ради та проректора Інституту слов'янознавства Ігоря Насинюка, проте кілька тижнів тому його тримісячний контракт закінчився і тепер обов'язки директора виконує заступник В'ячеслав Свінтозельський.
На зборах колективу Рівненського аеропорту два претенденти на посаду директора говорили не так про розвиток аеропорту, як про недоліки один одного. Так, Ігор Насинюк заявив, що попередники робили все, щоб підприємство стало збитковим.
— Кожний керівник, який приходив на цю посаду, ніколи не переймався питаннями підприємства, — говорив пан Насинюк. - Три попередніх директори один одному тільки повноваження передавали. Було звернення колективу до облради про те, що виявили нестачу 8-9 тонн палива. Тому мені запропонував Михайло Кириллов очолити підприємство, доповісти про його стан та навести тут порядок.
Сергій Піндюрін, якого й звинувачують в розкраданні палива, переконував, що пан Насинюк не може очолювати аеропорт. Бо не має належної кваліфікації. А це, за словами Піндюріна, може призвести до втрати аеропортом сертифіката відповідності. Сергій Піндюрін також заявив, що нині працівників аеропорту залякують, а його самого дискредитують.
— Немає речей, за які мені може бути соромно, — зазначив пан Піндюрін. — Звичайно, були якісь промахи. Але я прийшов на посаду тоді, коли це підприємство практично й аеропортом не було. Не було інструкції про польоти, він не був міжнародним. За два роки, що я працював, аеропорт став "робочим".
