30 серпня на сесію обласної ради виноситься одразу кілька питань, пов’язаних із призначенням керівників комунальних закладів. У цьому переліку є і переобрання директора найбільшого обласного підприємства — «Рівнеоблводоканалу».
Є четверо претендентів. Половина з них взагалі не мають стосунку до сфери водопостачання. Попри це, кожен із них разом з резюме подав своє бачення розвитку підприємства. Не виняток і нинішній директор обласного водопостачального підприємства Андрій Карауш, якого трохи більше тижня тому колектив більшістю голосів підтримав на цю посаду. Причому, вже вчетверте. Тож не дивно, що саме йому, на відміну від решти претендентів, було що розповісти своєму колективу та депутатам обласної ради в поданому звіті як про здобутки, так і недопрацювання на займаній посаді. Детальніше — в інтерв’ю з паном Караушем.
— Пане Андрію, ви очолюєте «Рівнеоблводоканал» з 2012 року. Чи пам’ятаєте, в якому стані вам дісталося підприємство?
— На фоні решти обласних водопостачальних підприємств наше виглядало досить пристойно. Звичайно, були певні проблеми, пов’язані з боргами. Зокрема, колектив не отримував заробітну плату чотири місяці — це майже п’ять мільйонів гривень, борг перед «Рівнеазотом» за очистку стоків становив орієнтовно 27 мільйонів гривень. Також боргувало підприємство кілька мільйонів гривень за використану електроенергію і тепло. Зрозуміла річ, що за таких обставин про якісь відрахування до обласного бюджету тоді мова не йшла.
— Попри «мінусові» показники, за 2015 рік «Рівнеоблводоканал» вперше за історію існування підприємства сплатив до обласного бюджету 448,5 тис. грн прибутку. А в цілому за останніх чотири роки — більше мільйона гривень. За рахунок чого вдалося вирівняти фінансову ситуацію?
— По-перше, ми провели оптимізацію витрат електроенергії. Зокрема, встановили прилади частотного регулювання, замінили на насосних станціях застаріле обладнання тощо. Це дало суттєву економію електроенергії, оскільки саме вона у нас є однією з основних статей витрат.
Окрім того, оптимізували витрати пального, встановивши GPS-навігатори на весь наш транспорт. Щоб зекономити на опаленні, перевели майже всі будівлі підприємства на обігрів твердопаливними котлами. З 2014 року почали поступово приводити тарифи на водопостачання та водовідведення до економічно обґрунтованих показників, оскільки на той час вони покривали видатки підприємства лише на 64%. За три роки цей показник сягнув 100%. Паралельно активізували претензійну та роз’яснювальну роботу із боржниками, за рахунок чого вдалося суттєво підняти рівень проплат.
Не менш важливо, що вперше за останні кілька років ми добилися від держави відшкодування різниці у тарифах. Вирівнявши більш-менш ситуацію по боргах, почали частину прибутку від діяльності підприємства відраховувати до обласного бюджету. А станом на початок 2017 року повністю розрахувалися з «Рівнеазотом» за очистку стоків.
— Не так давно в Україні запрацював ринок електроенергії. Через це у багатьох водопостачальних підприємств почали виникати проблеми із закупівлею електроенергії. Дехто навіть заявляв про наміри перевести споживачів на погодинну подачу води. Як «Рівнеоблводоканал» пристосувався до такого нововведення?
— У нас таке питання зараз не стоїть. За рахунок того, що ми своєчасно провели оптимізацію витрат електроенергії, нам вдалося досягти чималої економії. Для прикладу, на початок року ми споживали 2,5 млн кВт/год на місяць, а тепер орієнтовно 2,1 млн кВт/год. Завдяки цьому вчасно розраховувалися за спожиту електроенергію, відтак після переходу на новий ринок електроенергії мали змогу закупити її за вигідними вільними цінами у незалежного постачальника — РОЕК. Ті ж, у кого були непогашені борги, закуповують її у рази дорожче в «постачальника останньої надії».
Після того, як з 1 липня запрацював і оптовий сегмент цього ринку, що додало для комунальних підприємств ще й тариф на передачу електроенергії, який становить 31 копійку за кВт/год, згідно з прийнятою постановою НКРЕКП, ситуація для багатьох справді стала критичною. Адже ці гроші у чинних тарифах не були передбачені, а це прямі збитки. У нас, наприклад, це майже 800 тисяч гривень в місяць. А у когось ці збитки мільйонами обраховуються. Тому ми поки тримаємося. Хоча без корегування тарифів не обійтися.
— Не секрет, що більшість водопровідних і каналізаційних мереж у Рівному, як і в решті обласних центрів, будувалися ще за радянських часів. Тож давно відпрацювали свій термін експлуатації. Заміну усіх і одразу проблемних ділянок ні тариф, ні місцеві бюджети не витягнуть. Як виходите з цієї ситуації?
— Зазвичай ремонтуємо найбільш проблемні ділянки. У нас є вся інформація про те, де вони знаходяться, оскільки провели повну інвентаризацію стану водопровідних та каналізаційних мереж і занесли ці дані в єдину електронну геоінформаційну систему. До речі, в такому обсязі в Україні їй немає аналогів. Навіть колеги з Білорусі до нас кілька разів приїжджали переймати досвід. Працює ця ГІС-система у нас з 2016 року і вже добре себе зарекомендувала. Спеціалістам під час планових ремонтних або аварійних робіт більше не доводиться виїжджати, так би мовити, наосліп. Вони знають все до дрібниць — діаметр труби, її вік, стан тощо. Всі подібні роботи виконуємо здебільшого за кошти інвестиційної програми та власними силами. Тільки за останніх три роки відремонтували більше 5,6 тис. п. м водопровідних і майже 2,5 тис. п. м каналізаційних мереж. Хоча маємо в планах провести та замінити водогони за кошти Європейського інвестиційного банку.
— До речі, з приводу ЄІБ. Коли вас попереднього разу затверджували на посаду директора «Рівнеоблводоканалу», одним із пріоритетних напрямів ви називали побудову в обласному центрі власних очисних споруд. На якому етапі зараз цей проект?
— Робота з міжнародними фінансовими інституціями довготривала і кропітка. Усі підготовчі роботи ми провели. Тож тепер, можна сказати, від заяв про наміри ми перейшли до конкретних напрацювань. Вже другий місяць у нас працює міжнародна група консультантів. За сім місяців вони спільно із фахівцями нашого підприємства мають напрацювати усі необхідні документи, які згодом подадуть в Європейський інвестиційний банк. Саме на їхній основі банк і прийматиме рішення про виділення фінансування.
В проекті, який ми пропонували до реалізації, окрім будівництва власних очисних споруд, було ще 11 різних напрямів. Серед них реконструкція трьох каналізаційно-насосних станцій в м. Рівне, модернізація гощанських і квасилівських очисних споруд каналізації, модернізація двох водопровідних станцій м. Рівне, ремонт трьох водогонів і придбання телеінспекційної машини, яка дозволяє спеціальним роботом із камерою обстежувати всі підземні мережі. Ми, звичайно, будемо відстоювати кожен із цих пунктів. Однак не виключено, що в процесі роботи із групою консультантів щось може відсіятися. Зрозуміло, що основний акцент все ж таки робитимемо на будівництві власних очисних споруд каналізації на вул. Будівельників.
Якщо все йтиме за планом, то підписання кредитної угоди із Європейським інвестиційним банком, за умови позитивного рішення, має відбутися у березні наступного року, але для цього треба пройти ще купу узгоджень з міністерствами, Нацкомісією, обласною радою. Головне у цьому всьому те, що маючи власні очисні споруди, можна буде економити на очищенні стоків, за які ми зараз платимо «Рівнеазоту». А відтак, з часом, це може вплинути на зниження тарифів.
Записала Галина КОТУЛЬСЬКА.
