Наші громадяни не знайомі з законодавством України настільки, наскільки це їм необхідно. І хоча сучасне життя вимагає глибших знань законодавчих норм, рівень обізнаності українських громадян у правових питаннях досить низький.
Хоча останнім часом у цьому напрямі з’явились і позитивні зрушення. Громадяни тепер звертаються до громадської приймальні не лише за правовими консультаціями, але й з проханнями ознайомитись з тим чи іншим нормативним актом, цікавляться змінами в законодавстві. На жаль, не зменшується кількість скарг на органи державної влади. Типовою стала ситуація, коли звернення громадян до державних органів не досягають мети, і як наслідок — зникає віра у справедливість, падає авторитет влади. Про ставлення громадян до тих, хто покликаний стояти на сторожі правопорядку й законності — окрема розмова. Проаналізувавши звернення громадян до громадської приймальні КВУ за 2002 рік, можна дійти висновку, що з народною довірою до правоохоронних органів справи погані. Як приклад хочу навести типову ситуацію. До громадської приймальні РОГО КВУ звернулась громадянка Н., яка повідомила, що протягом місяця вона безуспішно намагалась подати заяву про грубе порушення трудового законодавства, за яке передбачена кримінальна відповідальність, до суду, міліції, прокуратури. Жодне із перерахованих відомств не прийняло заяву, мотивуючи тим, що дана справа не належить до їх компетенції. Заяву в громадянки Н. все ж таки прийняли, але після того, як вона отримала в громадській приймальні інформацію про порядок повідомлення про злочин. Так, згідно зі статтею 97 Кримінально-процесуального кодексу України прокурор, слідчий, орган дізнання і суддя зобов’язані приймати заяви і повідомлення про вчинені або підготовлювані злочини, в тому числі і в справах, які не підлягають їх віданню. Орган, який прийняв таку заяву, зобов’язаний не пізніше триденного строку прийняти одне з таких рішень: 1) порушити кримінальну справу; 2) відмовити в порушенні кримінальної справи; 3) направити заяву або повідомлення за належністю. Та як свідчить практика, такі випадки, коли правоохоронні органи ігнорують заяви громадян, трапляються доволі часто. Прикрим є той факт, що неналежне виконання посадовими особами покладених на них обов’язків стає нормою, а не винятком. Залишається сподіватись лише на те, що наші громадяни віритимуть у силу закону і не опускатимуть рук, зустрівшись із порушенням своїх прав.
