Декілька років тому в поїзді «Маріуполь — Москва» митники вилучили в громадянина України банкноту в... 1 мільйон доларів. Після ретельної перевірки з’ясувалося: вона була справжньою. Виявляється, такі купюри в чудовому виконанні випускаються однією канадською фірмою, але лише як сувеніри. Продаються всім бажаючим за ціною $1 за штуку. Проте якщо мільйонна банкнота по суті — іграшка, то, напевно, не всі знають про існування платоспроможних американських купюр з трьома, чотирма і навіть п’ятьма нулями.
Феєрверк ціною у маєток У переддень Нового, 1958 року, у Кенігсберзі семирічні пацани гралися в розвідників на руїнах католицької церкви, яка постраждала під час другої світової війни. У сутінках, що згущувалися, раптом з’явилися двоє добре одягнених незнайомців з торбою в руках. Чоловіки направилися до церковної котельні й надовго там пропали. Хлопці швидко зметикували, куди вони зникли, оскільки все місто було буквально пронизане підземними ходами. Хлопчиська підкралися до входу і помітили біля основи промерзлого клепаного казана торбу, вщерть набиту папірцями зеленуватого кольору. — Наскільки я сам зараз розумію, — згадує офіцер у відставці Сергєєв, — це були 1000-доларові купюри. Набивши кишені дивовижними грошима, ми з хлопцями побігли додому похвастатися трофейною знахідкою. Проте батьки, не надавши їй значення, змусили дітей викинути всю цю гидоту на смітник і старанно вимити руки. Пацани зметикували, що з буржуйських грошей наостанок можна влаштувати святковий «феєрверк». Що вони й зробили, пригорщами кидаючи тисячедоларівки у вогнище під бій курантів. «Вони так дивно горіли, — розповідав Сергєєв. — Спочатку згорталися у вузьку трубочку, а потім з тріском розсипалися на сотні вогненних бризок». Офіцер зі зрозумілих причин стримував емоції, тому що ті безславно згорілі «папірці» і досі є законним платіжним засобом, і сьогодні він став би мільйонером... Подібний сюрприз, у принципі, може і сьогодні звалитися на голову будь-якому американцю або європейцю, якому пощастить знайти «крупнокаліберні» долари в дідівських сейфах і схованках. Втім, можливість виявлення подібного скарбу мізерно мала. Випуск цих банкнот давно припинений, на руках у населення залишилися лічені екземпляри, і навіть не кожен американець може похизуватися, що йому доводилося бачити, а тим більше володіти, такою чудасією.
Коротке життя «довгих» грошей Американський уряд періодично, починаючи з другої половини XIX сторіччя, вдавався до випуску банкнот великих номіналів. Призначалися вони здебільшого для міжбанківських розрахунків. Адже колись не існувало електронних комп’ютерних систем, і готівку доводилося транспортувати у величезних кількостях з одного банку в інший. Зрозуміло, набагато зручніше було це робити з допомогою купюр великих номіналів. Тому випускалися вони в двох іпостасях: у вигляді банкнот (із зеленими печатками) для традиційного використання як засіб платежу й у вигляді сертифікатів, які зовнішньо були схожими на банкноти того ж номіналу, але маркувалися жовтими печатками.
Довідка На 500-доларовій купюрі зображений 25-й президент США Вільям Мак Кінлі, який загинув від кулі анархіста в 1901 р. На 1000-доларовій — Гровер Клівленд, єдиний президент, який виграв другі вибори після чотирирічної перерви: він став 22-м і 24-м за рахунком хазяїном Білого дому. Банкноту в $5000 прикрашає портрет 4-го президента і батька американської конституції Джеймса Медісона; на $10000 серії 1900 р. зображений Ендрю Джексон, а серії 1934-го — активний борець проти рабства, міністр фінансів в уряді Лінкольна Салмон Чейз. На найбільших за номіналом банкнотах — $100000, що ходили тільки в стінах федеральних банків, зображений 28-й президент Вудро Вільсон. На зворотному боці всіх цих п’яти купюр немає ніяких зображень, тільки позначення їхнього номіналу. Найбільше «крупнокаліберних» банкнот Федеральний резервний банк США наштампував у період Великої депресії 30-х років. Банки тоді лопалися, немов мильні бульки, тому люди віддавали перевагу зберігати заощадження вдома і, зрозуміло, знову-таки у великих номіналах. Але життя «великих» грошей виявилося коротким. Зігравши свою роль у смутні часи фінансового й економічного хаосу, вони перестали користуватися попитом у населення. До того ж почали з’являтися зручні пластикові гроші, та й банки одержали можливість «спілкуватися» з допомогою швидкодіючих електронних систем. Остання серія банкнот надвисокого номіналу була надрукована в 1944 році, а вже з наступного року обіг грошей номіналом вище 100 доларів фактично припинився, і Федеральний резервний банк почав активно вилучати їх з обігу для наступного знищення. У результаті, найбільші за номіналом із будь-коли випущених доларові банкноти (точніше, це були сертифікати в $100 000) проіснували всього... три тижні. Особливо ревно уряд прагнув позбутися купюр 1928 року випуску, на яких зазначено, що вони обмінюються на золото. Адже золотий обіг у Штатах скасували в 1933 році і з тих пір одержати за долари еквівалент золотом неможливо. А педантичність американського законодавства загальновідома.
Не намагайся розміняти фальшивий мільйон Але все це зовсім не означає, що великі купюри втратили свою головну функцію засобу платежу. Навіть якщо сьогодні комусь прийде до голови принести таку «грошву» в банк, її беззастережно приймуть або відкриють банківський рахунок, проте назад власник зможе одержати аналогічну суму в грошових знаках звичайного номіналу. Курйозна в цьому плані історія відбулася нещодавно в Харрісбурзі, штат Пенсільванія. Якась Дороті Лівінгстон побажала відкрити в банку рахунок, на який внесла мільйон доларів... однією купюрою. Банківський клерк не задав ніяких запитань, коли оформляв відкриття рахунку, хоча, як відомо, найбільшою за номіналом банкнотою, що є в обігу, є банкнота в $100. Мабуть, у банків є інструкції «зверху» приймати в таких випадках навіть підозрілі гроші, адже відкрити рахунок ще не означає ним скористатися... Через деякий час пані Лівінгстон побажала зняти деякі суми і перевести їх на рахунок свого чоловіка, і тоді їй висунули обвинувачення за 16-ти пунктами, один із яких — крадіжка з допомогою шахрайства. «Відіпрати» фальшивку не вдалося, а мільйонерка-невдаха була випущена під заставу $25 тисяч. Інша справа, якщо рідкісна банкнота — найсправжнісінька, та ще й у «хорошому стані». У власника є набагато вигідніший варіант, ніж розміняти її за номіналом, як-от — продати її колекціонерам-боністам. Залежно від року випуску, номіналу і стану раритету за нього сьогодні дають від півтора до чотирьох номіналів! На думку Девіда Харпера, редактора бюлетеня «Banknote Reporter», саме використання цих купюр як засобу накопичення стало причиною їх високого «виживання». Багато з хазяїв тих домашніх «банків» померли, так і не скориставшись своїми грошима, згодом вони дісталися спадкоємцям, які тепер виставляють їх на аукціони. Хоча це ніколи офіційно не оголошувалося, кількість «гуляючих великих банкнот» на свободі постійно скорочується. А їхня ціна, відповідно, зростає. Так, із сотень тисяч 5-ти і 10-тисячних купюр тепер залишилося всього до 200 екземплярів кожного номіналу. З тринадцяти «живих» банкнот серії 1918 року зараз відомі всього по три примірники кожного виду, і більшість з них — у власності держави: два зберігаються в Смітсонівському інституті, два — у федеральних банках різних штатів і один належить приватному колекціонеру. Втім, бажаючі ознайомитися з доларовими «динозаврами» цілком можуть це зробити, купивши сувенірні ВЕР-карточки, які точно копіюють їх дизайн. Задоволення мати раритети можуть собі дозволити небагато людей. Навіть якщо рідкісна банкнота виглядає надзвичайно порваною, власник напевно може виручити за неї суму, яка перевищує номінальну вартість. Так, якщо років п’ятнадцять тому їх ще можна було купити з націнкою до номіналу близько 40%, то тепер вони вкрай рідко з’являються на аукціонах і коштують у три-чотири рази дорожче за номінал. За словами представника Американської нумізматичної асоціації Стефена Боббіта, ціна 500-доларової купюри 1928 р. випуску варіюється від $750 до $1000, за $1000 пропонують $1400-1600, а за $10000 — вже $20000-30000. Окремі купюри навіть одержали власні імена, як діаманти світового рівня. Наприклад, нещодавно на аукціоні була продана одна з $10000-х купюр — Атланта, ціна якої, незважаючи на поганий стан, склала $46750! Ще більше пощастило власникам банкнот зразка 1918 року, які цінуються більше за інші тільки за те, що за розмірами вони більші за всі наступні серії: 7 і 3/8 дюйма на 3 і 1/8 дюйма. Наприклад, за 1000-доларову купюру цього випуску дають вже $1750. Пройшло вже багато років, як 5-ти і 10-тисячні банкноти 1918 року не з’являлися на аукціонах, так що спеціалісти відносять їх до розряду «безцінних».
Про користь прогулянок поблизу банків Цікава історія 10-тисячних сертифікатів серії 1900 року. Вони вже були скасовані й чекали своєї черги на знищення в старому будинку Поштової служби у Вашингтоні, як тут 13 грудня 1935 року спалахнула пожежа. Чимало старих банкнот тоді повилітало з вікон і опинилося в руках випадкових перехожих. Хоча використовувати їх за призначенням і навіть просто зберігати вдома було заборонено, більшість сертифікатів-втікачів так і не повернулося в лоно Федерального банку США. На щастя, державні чиновники не доклали тоді серйозних зусиль для їхньої конфіскації. Відлежавши десятки років у затишних «шухлядах», вони почали з’являтися на ринку і сьогодні котируються в колекціонерів за ціною від $400 до $1500.
Витрат на $30 тис., престижу — на мільйон Отож американський уряд зумів зупинитися на банкноті з п’ятьма нулями. У той же час багато країн, і Україна в тому числі, «ощасливили» своїх громадян грошовими знаками мільйонних номіналів. Пригадаємо, мільйон купонокарбованців зразка 1996-го дорівнював $6. Не треба бути пророком, припустивши, що через «N» років громадяни, які зберегли ці купюри, зможуть продати їх боністам за набагато більші суми. Насправді мільйонна доларова купюра все ж існує. Щоправда, купити за неї нічого не можна, оскільки це не банківський квиток, а скоріше — шедевр друкарського мистецтва. У 1988 році Американська банківська компанія випустила рівно 700 примірників банкнот найвищого гатунку номіналом $1 мільйон. Щоб уникнути наступного тиражування, пластини після цього знищили. Традиційне президентське місце на цій купюрі займає статуя Свободи. Кожна підписана і пронумерована художником-проектувальником Террі Стюартом і має свідоцтво про достовірність. Ці банкноти стали для своїх власників своєрідним символом могутності й успіху, тому їх охоче купують великі фінансові ділки. Після 12 років успішного маркетингу їх «відпускна ціна» зросла з 1,75% до 3% від номіналу. За наявними даними, з усієї партії залишилися непроданими не більше 65 штук.
До відома допитливих — Мільйон однодоларовими купюрами займає близько 1 кубометра. — Мільйон у стодоларових купюрах важить 10 кг. — Доларова банкнота до повного зносу витримує 8000 згинів. — Зеленими долари стали тому, що фарби тільки цього кольору виявилося достатньо на складах, коли гроші почали друкувати після громадянської війни 1861 року. — Доларом називається грошова одиниця 27 держав. — Легендарна «непорушність» долара насправді дуже обманлива. З 1940 року його купівельна спроможність впала в 8,5 раза.
