У рамках «Народного туру» до Рівного завітав один з найуспішніших сьогодні українських колективів «ТІК». Спонсором концерту стала горілка «Медовуха», і всі бажаючі могли продегустувати цей напій перед концертом. Мабуть, тому дехто заходив до залу на гурт «Тверезість і культура» не дуже-то й тверезим…
Попри це, зал активно допомагав Віктору виконувати «Сірожине пірожине» та інші «легендарні» пісні «Свєта», «Олені» та «Ой, піду на гору крутую». До речі, під час останньої Віктор сказав такі слова: «Я бачу, що у залі багато діток. Не повторюйте цю пісню на уроках української літератури, а то дядя Табачник не допустить здавати екзамен». Концерт у Рівному дещо відрізнявся від своїх «попередників». Адже у «ТІК» є традиція, що в місті, де вони виступають, на розігріві повинен грати місцевий гурт. У Рівному ж виступив житомирський гурт «Факультет зоології». Організатори кажуть, що вони не встигли зв’язатися з потрібними людьми в Рівному, і довелось викручуватись із ситуації таким чином. Віктор Бронюк після концерту хоч і виглядав стомленим, не забував, як завжди, жартувати. — Скажіть, будь ласка, а на великій сцені ви досі отримуєте задоволення, чи це перетворилось на роботу? — У мене залежність, як у наркомана, — відповідає Віктор. — Я вже без сцени не можу. У мене починається «ломка», якщо я два дні не виступлю. Я радію з того, що те, що я роблю, потрібне ще комусь. Це приємне відчуття. — А чи не образливо чути на свою адресу «головний олень країни»? — Добре, що не козел (сміється). — «ТІК» — це «тверезість і культура», але спонсором вашого туру є алкогольний напій… — Я вважаю правильним те, що на сьогодні існують торгові марки, які, крім випуску власної продукції, ще й долучаються до соціальних акцій. А стосовно алкоголізму… Ви ж сьогодні бачили, що ніхто нікому на сцені горілку в горло не заливав. Ми, навпаки, застерігаємо від цих явищ. — Ви і ваш гурт в «Народному турі» — новий день, нове місто. Чимось особливим сьогоднішній концерт запам’ятався? — Так, перш за все погодою. Ми вирішили, що на дворі вже літо, що все класно, аж тут ледь не сніг. Рівне взагалі для мене як рідне. Я колись часто приїжджав сюди на різноманітні фестивалі. Взагалі, коли тебе нормально сприймають, то виступати в такому місті приємно. На Східній Україні дискомфорту немає, але як вдома я себе не відчуваю. А тут я почуваюся, неначе у домашній обстановці.
