ЛНЗ — «Верес» — 0:1 (0:0)
Чемпіонат України. 4 тур. 30 серпня. Черкаси. Стадіон «Черкаси-Арена». 350 глядачів.
ЛНЗ: Ледвій, Драмбаєв, Муравський, Дідик, Кузик, Рябов, Пастух (Таллес 78), Пасич, Цара (Микитишин 66), Асінор (Девід 78), Кравчук (Якубу 59).
«Верес»: Горох, Сміян, Вовченко, Харатін, Ціпот, Стамуліс, Шарай (Веслі 78), Фабрісіо (Чечер 78), Баран (Нійо 64), Гонсалвеш (Гільєрме 73), Блер (Александров 73).
Гол: Чечер 85.
Футбольний чемпіонат України вступив у новий, небачений досі етап — кожен другий матч переривається сиренами повітряної тривоги і часом не один раз. Гра «Вереса» у Черкасах була у цьому сенсі рекордною — важко пригадати, коли востаннє футбольний матч тривав понад шість годин і завершився вже після десятої вечора. Щодо власне футболу, то нічого особливого на стадіоні в Черкасах не відбувалося — гості як могли відбивалися, господарі без особливого успіху намагалися щось створити.
У таких випадках часто все вирішує удача. Так сталося і цього разу — у першій половині гри м’яч ледь не влучив у ворота гостей, не вистачило кількох сантиметрів. Якби попав, все було би ясно — господарі довели би гру до перемоги, користуючись повною безпорадністю рівнян в атаці. Але не пощастило. А потім почалися повітряні тривоги, які то заганяли команди до сховищ, то, навпаки, врешті розігнавши зі стадіону і без того нечисленних глядачів. Хто буде ходити туди-сюди від трибуни до сховища, не знаючи, коли це закінчиться і чи закінчиться взагалі?
В принципі для таких ситуацій є регламент. Але його, як і все у нас, можна читати по-різному. І коли у Києві у такій самій ситуації гру між «Зорею» і «Харковом» перенесли на наступний день, то у Черкасах вирішили дограти ці нещасні вісім хвилин, аби не переносити це задоволення на завтра. Врешті команди, які починали гру під палючим серпневим сонцем, вийшли догравати її у суцільній темряві під світлом прожекторів. Можливо, саме промінь прожектора чи ще щось інше завадило гравцям ЛНЗ не дати м’ячу вдаритися в голову Чечера і відлетіти у власні ворота.
Формально «Верес» здобув важливу перемогу над другим призером попереднього чемпіонату. Насправді ж цей успіх став наслідком низки обставин, більшість яких не мають до футболу жодного стосунку. Ніде у світі немає постійної практики проведення футбольних матчів під час війни. Бувають відкладені чи перервані ігри через форс-мажорні обставини, але це лише через форс-мажор, як виняток! У нас же все йде до того, що матчі футбольного чемпіонату розігруватимуться у проміжках між ворожими обстрілами чи загрозами таких обстрілів.
Тому радіючи першій перемозі «Вереса» у чемпіонаті, давайте не забувати, за яких обставин вона була досягнута. Якщо ж відкинути момент із забитим м’ячем, команда із Рівного не показала нічого із того, заради чого збирала і продовжує збирати по світу футболістів сумнівної репутації. Обидва м’ячі, забиті командою у чотирьох матчах, стали наслідком подачі кутових. Нічого іншого команда поки не може. Можна, звісно, тішитись, що і решта не кращі — чи не всі українські команди понапривозили до себе купу незрозумілих іноземців, які грають невідомо у що. Але хотілося би побачити від «Вереса» саме гру у футбол. Можливо, ми побачимо її вже цієї неділі, коли до Рівного завітає «Зоря». Початок о 15.30. Сподіваємось, тривог не буде…
