Молодий дубенчанин із позивним "Лев "на війні практично з перших днів. Спочатку як волонтер, а пізніше - доброволець. Далі ЗСУ. Позаду тисячі боїв, а попереду… буде вільна Україна. Обов’язково так буде!
Так розпочала розповідь Ксеня Галицька у блозі «Знай більше». Далі без скорочень…
«…Вже сьома по рахунку весна, відколи розпочалась війна за українську землю. Росіяни спільно із зрадниками-сепаратюгами. які родилися й росли на Україні, почали роздирати, катувати і вбивати нашу державу. Спочатку була анексія Криму, а далі — взялися за Схід. Ворог, очевидно, не думав, що взяти в свої’ лапи Донбас буде так важко. А важко тому, що тисячі патріотів, таких як Лев — не дадуть цього зробити.
Днями написала Леву. Питаю, що нового, як здоров’я. У відповідь — тишина. Можливо, йде бій… Проте сьогодні отримала таку довгоочікувану звістку зі Сходу.
— Ми на Донбасі. Недавно заїхали. Нового нічого на війні немає. У нас нічого не змінилося, окрім того, що росіяни стягнули ще більше техніки та боєприпасів. Вони доукомплектували всі незаконно створені підрозділи на території України, які постійно тренуються та готуються до штурмів міст. Тільки підберуть зручний для них момент та підуть далі, а якщо врахувати, що росіяни зібрали в три рази більшу кількість ніж в нас, то результат може бути не нашу користь. На жаль, в них зараз набагато краща ситуація чим у нас. Нашу армію руйнують повністю, заборна використовувати волонтерський транспорт сутєво вплинула на боєздатність. Наші всі приїхали на домашніх машинах, які також заборонили використовувати. Через відведення з відвойованих територій втрачається сенс в подальшому звільняти те, що відають назад противнику. Відведення ще сутєво послаблює лінію фронту та надає перевагу противнику. Так само закон про продаж землі зіграв свою роль. Який сенс воювати за те, що продадуть!?
По забезпеченю все зупинилося… Йшли до натовських стандартів, а зараз зупинилися і стоїмо на місці. А в чомусь повертаємося назад в совок. І через це досвідчені бійці звільняються, а на їхнє місце приходять заробітчани. На жаль в нас зараз армія в рази слабша ніж була в 15 році. Всіх патріотів, які воюють виживають з армії, якщо б не мій командир роти — мене вже також з армії вигнали б. А так, поки що в мене і мого підрозділу є можливість без обмежень знищувати противника. Жаль, що це все не на рівні держави та ще й в більшості за власні та волонтерські кошти.
З здоров’ям — все добре, ходимо без масок і ніякого коронавірусу в нас немає. Якщо чесно, то всі тут думають, що це просто обман, щоб обмежити трохи людей. Навіть медики кажуть, що від грипу кожного року помирало набагато більше людей, ніж від коронавірусу і ніхто так не панікував…, — розповідає Лев.
Щоб розрядити сумну розмову чи то, щоб підняти мені трішки настрій Лев прислав фото їжачка. Каже, що заліз до них в окоп.
«Окоп…» — як багато сказано в цьому слові. Ми з Левом майже однолітки. І завдяки захисникам України, цим світлим патріотам я не знаю, що таке війна. Не знаю і не бачу та не чую
тих жахіть, які там відбуваються протягом цих років.
Лев говорить за окоп та донецькі поля, а я згадала, як сьогодні вийшла з свого «окопу» і йшла повз Левову ділянку, яка нагадувала мені про нього і війну.
— Знаєш.., якби не війна, то б може зараз будувався. Були б ми сусідами…. У відповідь прислав — Ще збудую.
— Обов’язково! — додаю.
Боже, пошли волю Україні! і нехай якнайшвидше закінчиться перемогою війна і всі захисники живими та здоровими повернуться до рідних домівок. І будуть найщасливішими в світі у своїй рідній Богом даній Україні.
Ксеня ГАЛИЦЬКА, Блог «Знай більше»
