У цю суботу, третього червня, в залі камерної та органної музики виступатиме гурт «Країна У». Цей колектив рідко дає «сольники», але хоча б раз на рік порадувати своїх шанувальників — це святе. Тим більше, що у цьому році цьому творчому сплаву виповнюється десять років. Про сам концерт, історію команди та свої колег розповів її художній керівник Павло Дука:
— Концерт в органному залі буде переважно легким і акустичним — без барабанів, репертуар складений на основі відомих українських романсів, перекладених на чотири голоси. Спочатку ми планували провести концерт у драмтеатрі, але через їхню прем’єру довелося все робити в залі камерної та органної музики, відповідно, й програму складали саме під нього. До речі, співати на чотири голоси ми вперше спробували п’ять років тому, до цього більше грали інструментальну музику. Але у музиці немає кордонів — навіть інструменталісти можуть заспівати. Взагалі, ми не залишали ідею створити саме вокальну програму, нарешті нам це вдалося. Тому я впевнений, все, що не робиться — до кращого. Родзинка концерту в тому, що спонсорські внески, які ми зберемо, підуть у школу-інтернат при ЗОШ №26 — кожній дитині ми зробимо подарунок. — Вас у творчих колах міста знають добре. Розкажіть про своїх колег, учасників гурту... — У нас у «Країні У» кожен виконавець завдяки своєму таланту може бути окремою творчою одиницею. Але схожість у характері, музичних смаках, інших якостях нас і поєднала. Про себе скажу коротко — композитор, музикант. Відліком свого творчого шляху вважаю друге місце у престижному республіканському конкурсі «Молоді голоси» у 1989 році, тоді переміг Степан Гіга. Працюю викладачем на музично-педагогічному факультеті РДГУ. Олександр Заходякін — офіційно старший викладач кафедри естрадної музики факультету музичної творчості, а неофіційно — один з кращих рівенських джазових піаністів. Він часто ініціює наші джазові проекти, допомагає своїм учням робити концерти. Захоплюється інструментальною музикою. Володимир Кардаш — людина, яка володіє не лише класним голосом, а й вродженим артистизмом і ексцентрикою. Він прийшов до нас в команду з рок-музики, за рік освоїв бас-гітару, а це — унікальне досягнення. У складі команди «Біла тінь» брав участь у «Тарасі Бульбі» 90-х років. Любить музику пригноблених народів — тобто все, що пов’язано з блюзом. Валерій Кошин — наш золотий саксофон, випускник Київської консерваторії. Він довгий час не міг знайти роботу за фахом, працював де доведеться, і нам дуже пощастило, що ми його знайшли. Сам же колектив був створений десять років тому — ми з Сашком працювали у джаз-квінтеті в Палаці дітей та молоді, а потім перейшли працювати на студію «Політон», де й створили дует «СП-м’юзік». Це був час для напрацювання певного матеріалу, студійної роботи. У 1998-му до нас приєднався Валєра, у 2000-му — Володя, для блюзового вечора нам потрібні були колоритні голоси, й ми згадали про Кардаша, який брав участь в одному з перших моїх авторських вечорів. — Чим ви зараз живете? — Довгий час у колективу була проблема — ми не мали своєї якісної апаратури. Нібито й концерти є де грати, постійно запрошували на різні свята до райцентрів, а ось на чому грати не було. Ось тут доля й посміхнулася — люди бізнесу, з якими ми були знайомі давно, вирішили нам допомогти. Фірма «Райс» подарувала нам комплект апаратури, тепер ми у всеозброєнні — можемо озвучувати майданчики просто неба. Повірте, для музиканта — це дуже важлива річ. Ще нам допомагає фірма «Карат», і завжди ми відчуваємо підтримку міського управління культури. Це допомагає вирішувати фінансові проблеми, а тому для творчості залишається більше сил та часу.
