Доля — дама мінлива. Павло Лазаренко, який очолював український уряд з травня 1996 по липень 1997 року, зміг переконатися на власному досвіді в мінливості її переваг. Будучи одним із найбагатших і впливових людей нашої країни, він зараз повністю втратив свої позиції на політичному Олімпі. Після того, як покинув прем’єрську посаду, Лазаренко перейшов в опозицію до діючої влади. Потім, у 1998 році, Павло Іванович був затриманий у Швейцарії за обвинуваченням у фінансових шахрайствах (за що згодом і був засуджений до 18 місяців позбавлення волі і штрафу близько $7 млн.).
Доля — дама мінлива. Павло Лазаренко, який очолював український уряд з травня 1996 по липень 1997 року, зміг переконатися на власному досвіді в мінливості її переваг. Будучи одним із найбагатших і впливових людей нашої країни, він зараз повністю втратив свої позиції на політичному Олімпі. Після того, як покинув прем’єрську посаду, Лазаренко перейшов в опозицію до діючої влади. Потім, у 1998 році, Павло Іванович був затриманий у Швейцарії за обвинуваченням у фінансових шахрайствах (за що згодом і був засуджений до 18 місяців позбавлення волі і штрафу близько $7 млн.). Після звільнення під заставу зі швейцарської в’язниці він вирішив відшукати своє щастя за океаном. Але й тут його чекала невдача. У лютому 1999 року Лазаренко прибув у нью-йоркський аеропорт з туристичною візою в українському дипломатичному паспорті й попросив політичного притулку. Проте замість політичного притулку він був заарештований і проти нього були висунуті звинувачення у відмиванні грошей, корупції й шахрайстві на загальну суму близько $114 млн. Восени, як очікується, американська Феміда визначить подальшу долю Павла Івановича. У разі обвинувального вироку він, мабуть, позбудеться всього свого майна. Проте сам Лазаренко, оптиміст по натурі, вірить у сприятливий розвиток ситуації, що склалася. — Відомо, що 3 червня журі присяжних у Сан-Франциско (Каліфорнія, США) винесло вердикт «винен» за 29 пунктами обвинувачення. Як ви розцінюєте, наскільки обгрунтованими були дії присяжних, і чи збираєтеся ви оскаржити їхнє рішення до дати поновлення судового процесу, запланованого на 16 вересня? П.Л. — Насправді, після того, як 7 травня суддя Мартін Дженкінс велику частину обвинувачень визнав недоведеною, у кримінальній справі фактично залишилося лише два епізоди, один з яких стосується агрофірми «Наукова», а другий — показів свідка бізнесмена Петра Кириченка. І все! Уявіть, дають покази 42 свідки як обвинувачення, так і захисту, і ніхто з них не підтверджує показів Кириченка по так званому вимаганню. Більше того, 22 особи на суді сказали цілком протилежне... Аналогічно і з обвинуваченнями, що стосуються агрофірми «Наукова». За два з половиною місяця судових засідань не було наведено жодного доказу навіть непрямої причетності Лазаренка до діяльності цього підприємства. Таких просто не існує. Це не голослівна заява, а факт, який підтверджується матеріалами вже судового розгляду, що закінчився. У ситуації з агрофірмою «Наукова» найсумнішим є те, що влада, заради фабрикації доказів проти Лазаренка, не погребувала ані знущаннями над людьми, ані знищенням нещодавно успішного сільгосппідприємства. З огляду на безпрецедентність даної справи для американської юриспруденції, оскільки присяжним довелося давати оцінку документам і показам свідків не тільки відповідно до норм американського права, але і того законодавства України, яке було в 1992-1996 роках, суддя багато чим ризикував. І в першу чергу тим, що аналізоване питання могло виявитися занадто складним для прийняття присяжними безстороннього вердикту. Я і мої адвокати були готові до того, що присяжні, керуючись не детальним аналізом доказів, а лише емоціями, приймуть обвинувальний вердикт. Ще в травні в інтерв’ю українським і закордонним виданням я не раз говорив, що готовий відстоювати правоту на апеляційному рівні, оскільки в мене є непохитні докази своєї невинності. Але сьогодні ще рано говорити про оскарження рішення суду. На даний момент є лише вердикт присяжних, але немає самого рішення суду. Його ще повинен винести суддя Мартін Дженкінс. А це станеться після 16 вересня, коли суд продовжить розгляд у моїй справі й розгляне всі питання, які накопичилися протягом трьох місяців. Насамперед буде новий motion (розгляд аргументів захисту й обвинувачення) за Правилом 29. Відповідно до цього правила суддя може зняти й ті пункти обвинувачення, за якими журі вже винесло своє емоційне рішення. Мої захисники розраховують на те, що в процесі винесення рішення суддя сам відкине багато пунктів як необгрунтовані. Адже вердикт присяжних — це лише надання судді права для винесення обвинувачуваному конкретного покарання. Чи буде суддя карати людину, якщо для цього немає достатніх доказів? Я добре вивчив юридичну систему США і розумію, що суддя зніме лише частину обвинувачень, які залишилися. І ось тільки після цього ми оскаржимо рішення в Апеляційному суді дев’ятого судового округу. У будь-якому випадку моя команда готова йти до кінця заради доказу моєї повної невинності перед законами України і Сполучених Штатів Америки. — І все ж в Україні серед представників опозиції було чимало людей, які сподівалися на виправдувальний вердикт і навіть прораховували варіанти можливого вашого повернення в українську політику... П.Л. — Особисто в мене не було особливих ілюзій щодо можливості винесення виправдувального вердикту. І зовсім не через наявність у сторони обвинувачення якихось вагомих доказів моєї вини. Справа в тому, що звичайний американський обиватель, а присяжних обирають саме з цієї категорії громадян, сьогодні все ще живе в полоні стереотипів. Тут якщо ти українець, росіянин, поляк або представник іншої посткомуністичної країни і проти тебе висунуто обвинувачення від імені уряду США, то звичайний американець обов’язково стане на бік держави, особливо якщо питання стосується фінансової сфери. Американець не може собі уявити, що в Україні є заможні люди, здатні за легально зароблені гроші приватизувати такий гігант промисловості, як «Криворіжсталь», що тут активно розвивається середній клас, а за кількістю мільйонерів держава є мало не лідером серед країн Центральної та Східної Європи. Він сприймає світ, керуючись голлівудським стереотипом про «російську мафію», з якою нібито веде посилену боротьбу уряд США. А епоха «нових росіян (українців, поляків)» закінчилася десь до середини 90-х років минулого сторіччя. Але щоб розуміння цього закріпилося в масовій свідомості американців, необхідно 10, 20, 100, 1000 прецедентів! Те ж стосується й судової практики. Судовий процес проти мене — це перший прецедент у США. А щоб суспільство хоча б засумнівалося в правоті обвинувачень прокуратури, повинно відбутися хоча б півсотні схожих процесів. Але все ж я впевнений, що нам вдасться подолати цю інерцію стереотипного мислення і добитися справедливості. А що стосується мого повернення в українську політику, то можу з повною впевненістю заявити: я з неї й не виходив!.. — Чи пов’язуєте ви своє можливе повернення в Україну з перемогою якогось конкретного кандидата від опозиції на президентських виборах? П.Л. — Для мене важливі не персоналії, а перемога демократії в Україні. Для мене важливо, щоб до влади прийшли люди, які не стануть переслідувати своїх опонентів за їхні політичні переконання, які не будуть розглядати своє положення винятково як інструмент самозбагачення. І я вважаю, що такі люди є в нинішньому демократичному середовищі. — З багатьма учасниками нинішньої виборчої кампанії ви працювали в структурах виконавчої й законодавчої влади. Наскільки змінилося за ці роки ваше до них ставлення? П.Л. — Я б не сказав, що за роки, проведені далеко від рідної землі, в мене хоч якось змінилося ставлення до Олександра Мороза, Юлії Тимошенко або Віктора Ющенка. Щодо потенційного претендента на президентську посаду від влади Віктора Януковича, то я сказав би таке. Я не знаю, для чого нагнітається тема судимостей Віктора Федоровича в підлітковому віці. Можливо, це частина провокації його опонентів у структурах нинішньої влади. Я ж знаю Януковича як міцного господарника, здатного піти на жорсткі заходи, якщо того вимагають обставини. Саме за ці його якості очолюваний мною уряд і рекомендував Президенту призначити Віктора Федоровича керівником Донецької облдержадміністрації. Пам’ятаю, я навіть особисто представляв його активу області. Сьогодні мені багато в чому імпонують дії прем’єра, особливо в напрямі більшої прозорості економіки. Погодьтеся, адже не кожен наважиться на такий сміливий крок, щоб у рік президентських виборів піти проти волі Банкової й збільшити видаткову частина бюджету на 8 мільярдів гривень ! Є, звичайно, в очолюваного ним Кабінету Міністрів визначені складності, навіть незважаючи на зростання економічних показників. Але це не проблема Віктора Януковича, а системи функціонування нинішньої парламентсько-президентської коаліції, окремі представники якої часом переслідують взаємовиключні інтереси. Скажу відверто: за нинішньої системи будь-який прем’єр не може бути самостійним політичним гравцем. І так буде доти, доки ми на конституційному рівні не змінимо стан справ. Тому коли в Україні торік виникла ідея конституційної реформи, я заявив, що вважав і вважаю її не лише перспективною, але й необхідною. Це була б гарантія збереження демократичного шляху розвитку держави незалежно від того, хто завтра буде Президентом. Сьогодні є лише один універсальний варіант ефективного проведення політреформи: провести (або хоча б почати її проведення) до президентських виборів, але вводити в дію її положення тільки після чергових парламентських виборів. Адже тоді люди б точно знали, якій політичній силі і які повноваження довіряють. Хоча, на відміну від багатьох представників нинішньої демократичної опозиції, я вважаю, що проголосований 23 червня в першому читанні варіант політичної реформи після внесення в нього змін і доповнень має повне право на життя і може вже восени бути проголосований не 300-ми, а 400 голосами. Для цього окремим політикам потрібно абстрагуватися від нагальних політичних інтересів і подумати про завтрашній день. Адже влада нікому не дається навічно. І якщо сьогодні ти біля влади, то думай про те, яким буде завтра твоє життя в опозиції, чи не станеш ти сам жертвою вседозволеності однієї людини? — І останнє. В Україні мало відомо про ваше перебування за океаном. Де живете, чим займаєтеся, чи читаєте українську пресу? П.Л. — Поки продовжується процес, я змушений жити в орендованій квартирі, місцезнаходження якої визначено судом. Більшість часу доводиться віддавати роботі, адже попереду нові судові засідання і тривалий процес досягнення справедливості. Але це не заважає мені бути в курсі всіх подій, що відбуваються в Україні. Я регулярно одержую аналітичні доповіді, підготовлені апаратом партії «Громада», читаю всі провідні українські інтернет-видання, деякі газети. Останнім часом все частіше переглядаю резонансні телепередачі. Так що, можна вважати, я досить активно відстежую політичне життя України і всі найважливіші події.
