Одинадцятикласник Єгор Грушевий позаминулого тижня став відомим на всю Україну. Хлопець, представляючи українську команду на Міжнародній учнівській олімпіаді з географії, що проходила у таїландському місті Канчанбурі, здобув “бронзу”. Минулих вихідних Єгор повернувся у Вараш і майже щодня спілкується з журналістами, охоче розповідаючи про враження від побаченого і про плани на майбутнє.
Єгор — учень та відмінник Вараської ЗОШ №3. До олімпіади за кордоном йому допомогла підготуватися його вчителька Валентина Чилій, проте ключову роль відіграла самоосвіта. Батько Єгора Віктор розповідає, що син почав захоплюватися географією кілька років тому, вигравав олімпіади спершу на місцевому рівні, потім на обласному. З дев’ятого класу їздив на всеукраїнські змагання, а торік його відібрали до складу української команди, яка мала їхати до Таїланду. Окрім Єгора, Рівненщину на міжнародному рівні представляв Ярослав Гаврилюк, учень Дубенської спеціалізованої ЗОШ № 5. Також до Таїланду поїхали броварчанин Віктор Пасілецький та одеситка Варвара Чернова, яка здобула для України срібну нагороду.
Єгор розповідає, що як тільки стало відомо, де буде наступна міжнародна олімпіада, батько сказав: поїдеш до Таїланду. Хлопець зазначає, що поставився до такої можливості скептично. Батьки (а мама і тато Єгора працюють на РАЕС) більше вірили в успіхи сина. Хвилювалися також більше: побоювалися за здоров’я сина, в якого є схильність до алергії, але ставати на заваді не збиралися.
— Це ж успіх, який на все життя закарбується, — ділиться батько Віктор. — Хвилювалися, звісно. Тим паче, що після прильоту в учнів одразу забрали всі засоби зв’язку. Нас попереджали, що не зможемо зв’язатися з сином у два дні конкурсу, але не думали, що телефони заберуть на усі чотири дні. Ми спілкувалися з кураторами, але їх поселили в окремі кампуси, за кілометрів 20 від дітей.
До Таїланду з’їхалися представники 39 країн, загалом — 159 дітей. Вікових обмежень не було, проте учасник повинен бути саме школярем, а не студентом вишу. Українці були чи не наймолодшими. Найбільше нагород вибороли учні Південної Кореї, США та Китаю. Успіхи українців також немалі. Єгора та Варвару привітав навіть президент, написавши у Twitter.
— Він у нас розвинений у всіх напрямках, — з гордістю розповідає про сина Віктор Грушевий. — Географією почав цікавитися останні кілька років, а так постійно здобуває перемоги на олімпіадах з математики, історії, української мови.А географія — непроста і всеохопна наука. Вона потребує знань і з математики, і з фізики, і добре розвинену логіку.
Єгор на слова батька про відсутність місця на стіні усміхається. Каже: тато трохи перебільшує. Географія хлопця зацікавила, коли почав мандрувати. Об’їздив околиці Вараша, трохи Західної України і був у Білорусі. Поїздка до Таїланду була першою далекою. Окрім того, хлопець вперше летів літаком.
— Думав, переліт буде важчим, але пройшло все добре, — розповідає Єгор. — Таїланд вразив своєю гостинністю. Усі таїландці, яких зустрічали, були дуже привітними та дружелюбними. Навіть наші наставники, які супроводжували нас з Києва, казали, що це їхня дев’ята чи десята олімпіада і що у Таїланді була одна з найкращих організацій. Телефони у нас забрали на всі чотири дні, мабуть тому, що перші два дні наставники перекладали для нас завдання на російську — щоб не могли з нами зв’язатися і розкрити тести. Так усе було чесно.
За словами Єгора, завдання на міжнародній олімпіаді зовсім не схожі на ті, які дають українським школярам: вони більше стосуються практики, а не теорії, як в Україні. Окрім того, вони комплексі: кожне наступне завдання пов’язане з минулим і об’єднує різні науки: географію, геологію, метеорологію.
— Як на мене, українські завдання трохи гірші: їх або знаєш, або ні, — ділиться досвідом школяр. — А на міжнародній олімпіаді було дуже багато завдань з малюнками, діаграмами, які дозволяють подумати і розібратися у завданні, навіть якщо ти щось подібне вперше бачиш. Тести нам переклали на російську, а ось презентацію проектів ми вже робили англійською — усе пройшло добре.
Підготуватися до міжнародної олімпіади було непросто. Тиждень Єгора разом з трьома іншими школярами наставляли у Києві, проте решту часу він проводив зі своєю вчителькою та у пошуку потрібної літератури.
— Дивився завдання минулих років, — розповідає Єгор. — На жаль, української літератури, яка б відповідала олімпіаді, дуже мало. У нас інші методики, програми і теорії.
У Таїланді, який є туристично привабливою країною, Єгор природу бачив переважно з вікна автобуса. Проте школярів водили на екскурсію у печеру та у музей просто неба, щоб показати традиційну культуру таїландців.
— Кухня таїландська сподобалася, — розповідає хлопець. — У них дуже багато рису і незвична курятина — дуже маленькі шматочки, на два укуси. Але одразу зрозуміли, що краще не куштувати того, у чому не впевнений — може бути дуже гострим.
До нового навчального року Єгор ще відпочиває. Проте незабаром розпочне підготовку до наступних олімпіад: восени відбуватиметься оцінювання на місцевих рівнях, навесні — на всеукраїнському. А ще наступні місяці для Єгора — підготовка до ЗНО та вступу. Каже, що хотів би навчатися на програміста або на факультеті міжнародної економіки. Називає два виші, куди подаватиме документи, — Київський політехнічний та Національний університет імені Тараса Шевченка.
За словами Єгора, олімпіада у Таїланді стимулювала його вивчити досконало англійську. Хлопець збирається записатися на курси вже найближчим часом. А ось щодо репетиторів до ЗНО, то запевняє: записуватиметься хіба у тому випадку, якщо не встигатиме. Проте впевнений, що з географією та математикою, улюбленими предметами, проблем у нього і так не буде.
— У Таїланді знайшов нових друзів. Учасників з різних країн зблизила олімпіада, тепер ми активно підтримуємо спілкування у соцмережах, — додає Єгор. — Найбільше здружився з волонтерами з Таїланду, казахами, німцями та ізраїльтянами. Участь у міжнародній олімпіаді надихнула більше вірити у свої сили і шукати можливості. З іншими учасниками домовилися, що за кілька років неодмінно маємо зустрітися.
Алла САДОВНИК
