Ці дві історії трапились майже одночасно у середині минулого десятиліття. "Німецька" історія викликала сум'яття в дипломатичних колах та потрапила на першу сторінку газети "Дзеркало тижня". "Російська" історія відома лише вузькому колу учасників цієї пригоди. Обидві історії розпочинались однаково — на дорогах. Обидві — про відносини звичайної людини та влади.
Ці дві історії трапились майже одночасно у середині минулого десятиліття. "Німецька" історія викликала сум'яття в дипломатичних колах та потрапила на першу сторінку газети "Дзеркало тижня". "Російська" історія відома лише вузькому колу учасників цієї пригоди. Обидві історії розпочинались однаково — на дорогах. Обидві — про відносини звичайної людини та влади. …Бус з українськими заробітчанами прямував з Іспанії до України. Знічев'я, на автобані, німецька поліція перевірила документи пасажирів. Робочі іспанські візи українок поліцію не влаштували. Недалекі селянки із Західної України замість того, щоб придбати дорогі авіаквитки і перетнути кордон у аеропорту, вирішили добиратись додому на "дешевому" бусі. Батрачкам, які цілий сезон відрачкували на полуничних плантаціях, не пощастило. Німецька поліція брутально затримала нелегалок, піддала принизливій процедурі особистого догляду та замкнула у камерах поряд із злочинцями. Ніякі докази, ніякі вмовляння на німців жодним чином не вплинули. Берлін сльозам не вірить. (Звісно, якщо це не сльози секс-меншин). Закінчилась історія втручанням українського МЗС, чималими штрафами, на які пішли всі зароблені гроші, депортацією та яскравою статтею у газеті "Дзеркало тижня". Журналіст викривав не тільки бездушну німецьку державну машину, яка безжалісно пограбувала нещасних дуреп. Дісталось і українським дипломатам у Німеччині — мажорам, яким було наплювати на долю простолюдинок із власної країни. Вихолені чиновники свою "перевірку на дорогах" не пройшли. "Російська" історія трапилась неподалік Орла. Рівненський пенсіонер віз синові в Уфу подарунок на новосілля — волинський кольоровий паркет. Орловські гаішники, як могли, натякали рівнянину, щоб він заплатив за проїзд повз їхній пост. Оскільки вантаж був замитнений згідно з тодішніми правилами, бус був справний, а водій тверезий, рівнянин натяки проігнорував. Однак гаішники виявились хлопцями впертими і викликали на підмогу місцевих митників. Ті, недовго вагаючись (подія мала місце 8 травня, напередодні культової для російського менталітету дати), забрали бус на штрафмайданчик. Тільки через три дні, коли Росія відсвяткувала перемогу над фашизмом, пенсіонеру вдалося потрапити до потрібного кабінету. Там йому пояснили, що до вантажу жодних претензій немає. А ось із бусом доведеться розпрощатись — його збираються конфіскувати за незаконну підприємницьку діяльність на території РФ. Мовляв, митний брокер вказав пункт отримання вантажу — Сєвск, а бус затримали неподалік Орла. Контраргумент про те, що маршрут ніде не узгоджується і вибирається винятково водієм на власний розсуд, був марним. Адвокат, до якого звернувся перевізник, був небагатослівним — "бєзпрєдєл". Справу ми однозначно виграємо. Однак займе це купу часу та грошей, а принесе лише моральне задоволення. Чималі матеріальні збитки ніхто компенсувати не буде. Тому дешевше буде визнати свою провину (якої не було), заплатити штраф та розпрощатись із негостинним Орлом. Що, зрештою, пенсіонер і зробив. На виїзді із міста водій рівненського буса, розхвилювавшись, здійснив дріб'язкове порушення дорожніх правил. Це не залишилось непоміченим. Але на цей раз рівнян штрафувати не стали, хоча було за що. Незнайомі гаішники здогадались, що перед ними той самий багатостраждальний "бус із паркетом" і були великодушні. Лише запитали: "Жаловаться будете?". "Не будете?". Ну як не будете скаржитись, то їдьте собі з Богом. …Україна нині, мов той витязь із казки — стоїть на роздоріжжі. Направо підеш — бездушний закон знайдеш, наліво — беззаконня, але з душею. Куди піти? Про "перевірки на дорогах" розповідає і нова російська драма режисера Юрія Бикова — "Майор". Причому фразу "перевірки на дорогах" слід розуміти не тільки буквально, а й в переносному, "германівському" розумінні. (Шедевр радянського кінематографа, картина режисера Олексія Германа "Перевірки на дорогах", революційно, як для свого часу, оповідала про моральні випробування, що очікують людину на складному життєвому шляху.) …Неподалік провінційного райцентру водій небідного джипа на пішохідному переході збиває шестирічного хлопчика. За кермом — заступник начальника райвідділу міліції. Батьки загиблої дитини стикаються з нахабною та аморальною владою, яка будь-що намагається "відмазати" одного із своїх. Новий Биков російського кінематографа зняв натуралістичну драму про реалії сьогоднішньої російської глибинки. Хтось скаже — чергова "чорнуха" і, мабуть, буде правий. Оптимізму в стрічці мало. Хоча в якийсь момент у цинічного героя — винуватця трагедії начебто і прокидається оспівана легендами "загадкова російська душа". Як розгортатимуться події далі — дізнаються лише ті стійкі глядачі, які спроможні сприймати не лише бойовики, а й серйозне, драматичне кіно. Назвати стрічку Бикова абсолютним художнім шедевром не наважусь. Хоча на тлі сучасного мейнстріму це, безперечно, першокласна робота. До недоліків картини я відніс би недопрацьований психологічний портрет головної героїні та дещо затрилерізований фінал. Так, автор "Майора" поки що не рівня бездоганному Звягінцеву. Але рухається носій уславленого "кінематографічного" прізвища у правильному напрямку.
