Що не кажіть, але рівненська земля багата на неординарних Грицьків. Радивилівець Грицько Чубай на початку 70-х був найяскравішим представником львівського літературного андеграунду. Острожанин Грицько Порицький у ті самі роки, у тому самому місті став Грегом — легендою львівських хіппі… Назва книги "Хіппі у Львові" навряд чи сподобається патріотично налаштованим філологам. Причина в орфографії. Літературною українською начебто має бути не хіппі, а гіпі. Вже тривалий час не вщухають філологічні баталії довкола цього слова. Зрештою, "олдові" хіппі свій вибір давно зробили. Ніякі ми не гіпі, не гіппі, і не хіпі, а тільки — хіппі. Бо саме це слово дратувало владу. Саме слово хіппі малювали на парканах та вирізали на шкільних партах.
Що не кажіть, але рівненська земля багата на неординарних Грицьків. Радивилівець Грицько Чубай на початку 70-х був найяскравішим представником львівського літературного андеграунду. Острожанин Грицько Порицький у ті самі роки, у тому самому місті став Грегом — легендою львівських хіппі… Назва книги "Хіппі у Львові" навряд чи сподобається патріотично налаштованим філологам. Причина в орфографії. Літературною українською начебто має бути не хіппі, а гіпі. Вже тривалий час не вщухають філологічні баталії довкола цього слова. Зрештою, "олдові" хіппі свій вибір давно зробили. Ніякі ми не гіпі, не гіппі, і не хіпі, а тільки — хіппі. Бо саме це слово дратувало владу. Саме слово хіппі малювали на парканах та вирізали на шкільних партах. На обкладинці літературно-мистецького альманаху зображено 12 апостолів львівського хіппі-руху — 11 патлато-бородатих хлопів та одну чарівну пані у бандані — поетесу та художницю Олену Бурдаш. Є серед цих найголовніших хіппанів міста Львова і представники нашого краю. Це Дервіш (у миру Олександр Фещук) — здолбунівський художник із довжелезною кучерявою бородою ассірійського царя. Та насуплений, мов Тарас Шевченко, з високим чолом грецького філософа — острожанин Грег (в миру Григорій Порицький). Улюбленець мас-медіа Фещук — особа у Рівному відома. За відсутності власних яскравих хіппанів Рівне періодично звертає увагу на колоритного здолбунівця. Фещук-Дервіш — хіппі міжнародного класу. Ще донедавна на кожен його день народження, мов на міжнародний сейшен, зліталися хіппі з усього близького зарубіжжя. Нині Дервішу не до гучних гулянок. Декілька років тому 60-літній хіппі одружився з юною панною, яка подарувала йому маленького синочка. Інша річ — Грег. Про те, що Грег Острозький був одним із найвідоміших хіппі Львова, я дізнався саме із збірки "Хіппі у Львові". До хіппового альманаху увійшли спогади екс-хіппі, нариси, філософські роздуми, фрагменти прози, вірші, численні фото, картини та малюнки. Географічним центром та бастіоном львівських хіппі був так званий "Святий Сад". Оточений старовинними мурами фруктовий садок кармелітського монастиря зручно розміщувався у центрі міста і в той же час був недосяжним для автобусів комсомольців-оперативників. Сад займав площу розміром у півтора футбольних поля і в своє гравітаційне поле затягував звідусіль патлату молодь. Про ті часи залишилися не лише спомини очевидців, але й поетичні покази недоброзичливців, зокрема, відомого українського поета Степана Олійника: "Летний день, красота — Что и говорить! Но вот и на поле сорняк. По бульвару бредет что-то патлатое: То ли поп молоденький, то ли дьяк…". У тому садку відбувався справжнісінький антирадянський шабаш (з погляду переляканого радянського чиновника). Довговолосі жертви буржуазної культури та ідеології сиділи на траві під яблуньками і "тащились" від співу хіппової рок-групи "Вуйки". У радянську епоху назва цього колективу звучала непристойно. Взагалі невинне слово вуйки на галицькому діалекті означає — брат матері. Відповідно, стрийко це брат батька. По-нашому, по-полішуцьки, — дяді або ж дядечка. Однак новоприбула городська інтелігенція зі Сходу терміном вуйки охрестила тутешніх аборигенів. Невдовзі й корінні львів'яни стали так звати сільських автохтонів, котрих зневажали давно і глибоко. З часом термін вуйко був витіснений більш успішним словом "рагуль". Навіть сьогодні, у часи вседозволеності, назвати свій гурт "Рагулі" наважиться не кожен. Епатажним був і девіз цієї рок-групи, яка претендувала на роль каталізатора тутешнього хіппі-процесу — "Срав Пес". І це ще скорочений варіант, адже повний девіз звучав значно сміливіше — "Срав Пес на Ка-Пе-Ер-Ес". Наш Грицько не прислухався до слів мудрого народу "Ой не ходи, Грицю, та й на вечорниці". Пішов на вищезгадані "вечорниці", а звідтіля повернувся Грегом — патлатим неформалом і затятим нонконформістом. Своє есе про Грега його бойова подруга Лєра (Валерія Славнікова) назвала "Вічному хіппі Грегу": "Грег — апріорі людина свободи. Він один із перших. Безсумнівний лідер і творець постійного хеппенінгу. Його фотороботи увічнили миттєвості і обличчя тієї епохи, як саму ідею хіппі". "До Лієпаї на всесоюзний сейшен хіппі приїхали з Грегом, довжина волосся якого у ту пору сягнула 44-х сантиметрів. Повітря наповнене мелодіями. Море живого звуку. Повсюди стихійні гурти, барди, танці біля вогнищ. Дзен". Вічний мандрівник Грег перебував у постійному русі. Його можна було зустріти на узбіччі кримських доріг та на вузеньких вуличках Таллінна, у Пітері та Каунасі. Його затримали та запроторили до спецрозподільника неподалік Кушки — на Памірі. Саме Грег, мандруючи Карпатами, надибав колибу неподалік водоспаду Шипіт. Через багато років, на початку 90-х, на цьому "греговому" місці було проведено перший збір неформальної молоді під гаслом "Мир, любов, свобода". Відтоді щорічно "на Шипіт" добираються хіппі, панки, байкери, растамани, буддисти, анархісти, просто богема — всі, хто сповідує вільний стиль із усього світу, навіть із США. Екс-хіппі Нестор (Іван Банах) свої літературні спогади про Грега назвав "Біль Арлекіна": "Грег прибув до Львова у 1966 році. Інтелектуал, естет, спортсмен, відчайдух…". "На першому курсі університету Грег купив квиток у Оперу. Однак у холі його затримали двоє міліціянтів, відвели до спіжарки, та добряче віддухопелили — за "нерадянський" вигляд. Протримали його там доки не скінчиться вистава. Після цього інциденту Грег спалив свій комсомольський квиток і розпочав свій індивідуальний бунт". "В результаті чергової сварки поміж кремлівським керівництвом та Іосифом Броз Тіто всіх югославів виганяли із Союзу. Студенти-юги, які жили у студентському гуртожитку, підійшли до Грега, відомого своїм екстравагантним виглядом та захопленням рок-музикою. Друже, ми мусимо у 24 години залишити Радянський Союз. У нас повно пластмаси. Забирати з собою у нас немає змоги. Серед сили-силенної платівок — рок-н-рол, блюз, джаз. В один момент Грег став магнатом у царині музики. "Взяли" Грега під час ранкового кіносеансу. Розмова у районному відділі КДБ тривала 12 годин. Як наслідок — його запроторили на Кульпарків. Через місяць відпустили, але заборонили повертатись до Львова під страхом арешту. Зазвичай Грег був незламним і на всі соціально-суспільні негаразди відповідав "Срав Пес". Однак цього разу ніхто жартувати не збирався. Міська брама зачинилась. Грег повернувся до Острога. Finita la comedia! Занавіс".
