Поетична молодь збирається в Ялті

Всі, мабуть, вже звикли, що державні спілки письменників, художників, композиторів тощо не мають грошей. Виявляється, це не зовсім так — коли треба, то кошти на добрі справи десь та й знаходяться. Як-от знаходяться вони щороку на організацію Всеукраїнських нарад молодих авторів на узбережжі Чорного моря.

2 хв. читання

Всі, мабуть, вже звикли, що державні спілки письменників, художників, композиторів тощо не мають грошей. Виявляється, це не зовсім так — коли треба, то кошти на добрі справи десь та й знаходяться. Як-от знаходяться вони щороку на організацію Всеукраїнських нарад молодих авторів на узбережжі Чорного моря. Цього року поспілкуватися з поетами-ровесниками та засмагати під сонцем Ялти мали можливість учасниці літературного об’єднання «Поетарх», школярки Олена Горбатюк і Вікторія Каневська та студентка Вікторія Нобель.

Подібні акції відбуваються кожного року іще з незапам’ятних радянських часів, коли їх ініціатор — Спілка письменників була досить могутньою організацією. Вікторію Каневську, котра нещодавно видала свою першу збірку поезій, і Олену Горбатюк на поетичний форум запросив голова обласної організації Спілки письменників Степан Бабій. Загалом кожна область представляє двох-трьох кращих молодих літераторів, яких потім розбивають на три групи: поети, прозаїки та поети-прозаїки. В кожній групі свої керівники, одним з яких був відомий український поет Василь Герасим’юк. Він проводив семінари — діти читають свої поезії, вислуховують на свою адресу критику, діляться враженнями про твори своїх колег. Незважаючи на молодість літераторів, вони іноді й полемізували один з одним з приводу української та російської мов у поезії. Як каже керівник «Поетарху» Тетяна Горбукова, подібна практика дуже корисна для молодого автора, оскільки це не лише необхідне творчій людині спілкування, а й своєрідне навчання один в одного.

— Це не дитяче зібрання, — розповідає Тетяна Горбукова. — Це форум майже дорослих поетів та прозаїків, надії українського письменства. Пам’ятаю, коли я їздила на подібні наради, ми мешкали в солідному готелі в Коктебелі. Тоді мене вразила донецька поетична школа.

Крім того, молоді люди відвідали могилу Степана Руданського, де читали його та свої вірші, єдину в Ялті українську школу, музей Лесі Українки та інші традиційні туристичні місця.

Поділитися цією статтею