Всі, мабуть, вже звикли, що державні спілки письменників, художників, композиторів тощо не мають грошей. Виявляється, це не зовсім так — коли треба, то кошти на добрі справи десь та й знаходяться. Як-от знаходяться вони щороку на організацію Всеукраїнських нарад молодих авторів на узбережжі Чорного моря.
Всі, мабуть, вже звикли, що державні спілки письменників, художників, композиторів тощо не мають грошей. Виявляється, це не зовсім так — коли треба, то кошти на добрі справи десь та й знаходяться. Як-от знаходяться вони щороку на організацію Всеукраїнських нарад молодих авторів на узбережжі Чорного моря. Цього року поспілкуватися з поетами-ровесниками та засмагати під сонцем Ялти мали можливість учасниці літературного об’єднання «Поетарх», школярки Олена Горбатюк і Вікторія Каневська та студентка Вікторія Нобель. Подібні акції відбуваються кожного року іще з незапам’ятних радянських часів, коли їх ініціатор — Спілка письменників була досить могутньою організацією. Вікторію Каневську, котра нещодавно видала свою першу збірку поезій, і Олену Горбатюк на поетичний форум запросив голова обласної організації Спілки письменників Степан Бабій. Загалом кожна область представляє двох-трьох кращих молодих літераторів, яких потім розбивають на три групи: поети, прозаїки та поети-прозаїки. В кожній групі свої керівники, одним з яких був відомий український поет Василь Герасим’юк. Він проводив семінари — діти читають свої поезії, вислуховують на свою адресу критику, діляться враженнями про твори своїх колег. Незважаючи на молодість літераторів, вони іноді й полемізували один з одним з приводу української та російської мов у поезії. Як каже керівник «Поетарху» Тетяна Горбукова, подібна практика дуже корисна для молодого автора, оскільки це не лише необхідне творчій людині спілкування, а й своєрідне навчання один в одного. — Це не дитяче зібрання, — розповідає Тетяна Горбукова. — Це форум майже дорослих поетів та прозаїків, надії українського письменства. Пам’ятаю, коли я їздила на подібні наради, ми мешкали в солідному готелі в Коктебелі. Тоді мене вразила донецька поетична школа. Крім того, молоді люди відвідали могилу Степана Руданського, де читали його та свої вірші, єдину в Ялті українську школу, музей Лесі Українки та інші традиційні туристичні місця.
