Україну у найближчий рік-півтора чекає тотальне політичне оновлення. Блок Петра Порошенка і його незмінний партнер Народний Фронт Арсенія Яценюка, за опитуваннями громадської думки, зазнають нищівного фіаско. Суспільство має чіткий запит на нові обличчя і хоче позбутися тих, хто не виправдав очікувань. Втім, ті, кого через власну неспроможність списали виборці, з таким діагнозом суспільства, схоже, не згодні і чіплятимуться за владу до останнього. Тим більше, що окремі рівненські «політичні діячі» вже не раз і не двічі змінювали партії, погляди і риторику.
Останні дослідження громадської думки Фонду "Демократичні ініціативи" та Центру Разумкова, проведені у червні 2018 року, свідчать про повну зневіру українців у тих політичних силах, які зараз є фундаментом парламентської більшості. https://www.pravda.com.ua/news/2018/06/5/7182380/
Блок Петра Порошенка за цими даними посідає лише шосту позицію у рейтингу електоральних симпатій українців, набираючи якихось 7,8 % голосів виборців, а Народний Фронт Яценюка взагалі знаходиться далеко за межею прохідного бар’єра, - 0,8%.
Що стосується Рівненщини, то за дослідженнями «DFК Group» тут провал партій Порошенка і Яценюка чи не найбільший у всьому Західному регіоні. Особливо враховуючи, що на попередніх виборах до парламенту наша область дала згаданим політсилам значний кредит довіри.
Тепер же Батьківщина Юлії Тимошенко практично в одні ворота переграє кандидатів від влади на всіх округах. У північних районах області кандидати від ВО «Батьківщина» мають вирішальну перевагу над конкурентами від влади. Зокрема, Віктор Мялик на своєму окрузі, за попередніми соціологічними даними, набирає більше 70% голосів виборців. Не краща ситуація у представників провладної тепер більшості і на півдні області. У Рівному та прилеглих до нього Рівненському, Гощанському, Острозькому, Корецькому та інших південних районах розрив між провладними і опозиційними кандидатами від ВО «Батьківщина» просто катастрофічний.
Безвихідність ситуації не можуть не розуміти у владних кабінетах. Можливо, саме тому один з очільників БПП на Рівненщині і одночасно голова обласної державної адміністрації Олексій Муляренко останнім часом уникає прив’язки до партії президента і віддає перевагу особистому піару, будуючи собі імідж успішного ефективного менеджера. Для цього Муляренко навіть, хоч і суто формально, відмовився від посади керівника міського осередку партії, передавши її Василю Харковцю.
Така політична тактика Олексія Муляренка, спрямована на виживання себе, як окремої одиниці, зрозуміла. Спершу в Україні відбудуться вибори президента і, відповідно до соціологічних опитувань, Петро Порошенко поступається своєму головному опоненту Юлії Тимошенко. А це значить, що з “губернаторським” кріслом доведеться прощатися вже навесні або навіть раніше.
А от на парламентських і місцевих виборах восени 2019-го року у Муляренка є шанс спробувати пройти у парламент на одному з мажоритарних округів, чи скажімо, позмагатися за посаду міського голови Рівного. А це за впливовістю і можливостями не поступається його теперішній позиції. Адже бюджет обласного центру цілком співставний з обласним, а ризик позбутися виборної посади достроково мінімальний.
Тому цілком логічно виглядають спроби голови ОДА розкручувати в медійному полі свої особисті досягнення та активно анонсувати майбутні успіхи. Як, до прикладу, різке покращення стану доріг або обіцяна очільником області «стройка вєка» у вигляді спорткомплексу на вулиці Макарова. Виборці мають зрозуміти, що це завдяки його управлінському таланту, його хисту господарника все це стане можливим уже незабаром. Тільки-от соціологія річ вперта і показує, що кандидата від влади на парламентських виборах готові підтримати усього близько 4% опитаних.
А Олексій Муляренко, безумовно, залишиться кандидатом від теперішньої влади і буде чітко асоціюватися з Петром Порошенком, антирейтинг якого досяг небачених до цього висот.
Ще одним імовірним кандидатом на посаду міського голови Рівного експерти називають чинного народного депутата від Народного Фронту і ще одного претендента на виліт з великої політики Юрія Вознюка.
Розуміючи, що від колись потужного рейтингу його партії лишились якісь 0,8 відсотка, Юрій Вознюк не тільки активізувався у своєму 153-му окрузі і заходився проводити зустрічі з виборцями. Але і активно піариться у самому обласному центрі.
Втім, судячи з усього, Юрій Вознюк все ж не покладає сподівань пройти до парламенту, адже за чутками, активно підбирає собі нову, більш прохідну політичну силу, в складі якої він міг би позмагатися за місце у парламенті.
Варто зауважити, що Юрій Вознюк є своєрідним рекордсменом у справі зміни партійної приналежності. За неповних вісім років він змінив уже три партії.
У 2010 році Юрій Вознюк обирався до Рівненської міської ради від партії «Фронт змін». На парламентські вибори 2012 року Вознюк вже йшов під прапором «Батьківщин»и і брендом Юлії Тимошенко.
А у 2014 на позачергових парламентських виборах знову змінив політичну вивіску, перебігши до новоствореного «Народного Фронту».
Тепер же парламентар, який завжди тримає ніс за політичним вітром, намагається знову обрати найбільш прохідний варіант. Знову ж таки за чутками, переговори про продовження політичної кар’єри Вознюк вів не тільки з БПП і Батьківщиною, але і з радикалами Олега Ляшка, та навіть з проектом коміка Зеленського «Слуга Народу».
Втім, поки, наскільки бачимо, жодна з названих політичних сил особливої зацікавленості у послугах рівненського депутата не виявила і формально він досі залишається в складі непрохідного Народного Фронту.
Цікаво, що і рейтинг самого Вознюка у рідному окрузі виявився під питанням. Активно агітуючи мешканців Шпанівської і Олександрійської ОТГ за свою «професійну» команду на виборах 29 квітня, Вознюк отримав своєрідну чорну мітку від виборців округу. Адже наполегливі рекомендації нардепа люди проігнорували і кандидати від Народного Фронту в переважній більшості зазнали нищівної поразки.
Провальна компанія команди Вознюка у власному окрузі, як мінімум, може свідчити про глибоку кризу довіри до нього з боку виборців, а значить створює труднощі для нардепа при «працевлаштуванні» в іншу партію. Можливо, саме це спонукало його піти на угоду з «дияволом» української політики Рінатом Ахметовим.
Саме Юрій Вознюк став автором поправки, яка дозволить фірмі сумно відомого олігарха і беззмінного спонсора Партії регіонів Ріната Ахметова заощадити на податках астрономічну суму у 3 мільярда гривень.
Історія явно з душком, адже поправка яка нібито не набрала достатньої кількості голосів у сесійній залі, тепер чомусь вважається такою, що була прийнята. Докладніше про це пише інтернет-видання «Українська правда». https://www.pravda.com.ua/news/2018/07/17/7186602/
Чому Юрій Вознюк вирішив стати автором скандальної поправки, достеменно не відомо. Але попередні «перебіжки» між партіями і очевидна зацікавленість Ріната Ахметова можуть свідчити, зокрема, й про те, що не виключена поява імені Юрія Вознюка у таких біло-блакитних проектах Ахметова, як «Воля Народу», або партія «Відродження».
Як кажуть у народі, «Прийде весна і покаже хто де...», тобто хто і де опиниться в результаті зміни влади у виборчому 2019 році. Хто зможе зберегти вірність своїм принципам, а хто на догоду своїм меркантильним інтересам і амбіціям стане черговою політичною «тушкою». Зрозуміло одне, і про це яскраво свідчить соціологія, у суспільстві не даремно назрів запит на зміну еліт і появу нових облич. Політики, що так багато обіцяли своїм виборцям після Революції гідності, виявились не кращими від тих, кого змінили на політичному Олімпі після подій на майдані. І, як і їхні біло-блакитні попередники, будуть за всяку ціну чіплятися за владу.
