93-річний Борис Стекляр, який багато років прослужив у рівненському КДБ і вийшов на пенсію у званні полковника, через суд намагався заборонити історикам «копирсатися» в його особовій справі. Судові засідання мали розпочатися кілька тижнів тому, проте тоді захворіла суддя, а минулого тижня полковник відкликав свій позов.
Cуддя Людмила Жуковська зачитала заяву пана Стекляра, що він відкликає свій позов
Борис Стекляр вимагав, аби наперекір законодавству України, управління СБУ не надавало Українському інституту національної пам'яті та взагалі будь-кому доступ до його особової справи. Мотивував це тим, що хоче захистити свої персональні дані. На засідання минулого тижня ні сам Борис Стекляр, ні його представники не з'явилися. Тож суддя Людмила Жуковська лише зачитала заяву пана Стекляра, що він відкликає свій позов.
Припускають, що колишній кадебіст відмовився від судової тяганини, бо зрозумів, що вона буде програшною. Архіви СБУ до 1991-го торік повністю відкрили. Окрім того, справа набула розголосу.
В управлінні СБУ зазначають, що Борис Стекляр — єдиний, хто вимагав не надавати доступ до його справи. Більше подібних звернень до управління не надходило. Бо живих колишніх кадебістів, чиї особові справи можуть зацікавити істориків, небагато. Натомість, не змогли пояснити, хто розповів панові Стекляру про запит істориків і чому СБУ не надіслала архівну справу до інституту національної пам'яті, як того вимагає законодавство, а чекала, поки пан Стекляр піде до суду.
Олег Іллючок, помічник начальника управління правової діяльності УСБУ у Рівненській області:
— Борис Стекляр і його донька, перш ніж подати позов до суду, написали до нас запит, чи особовою справою пана Стекляра цікавляться. Ми відповіли, що дійсно є звернення Володимира В'ятровича (директора інституту національної пам'яті — ред.). З яких джерел вони дізналися про це звернення, невідомо.
Не знаю, чому така посилена зацікавленість Борисом Стекляром. Можливо, це наслідок того, що про нього написано у книжках і що він давав активно інтерв'ю. Але чи відбувалися ті події насправді, які описані в художніх творах (вбивство Ніла Хасевича — ред..), ніхто сказати точно нині не може. У нас діє презумпція невинності, а тому звинувачувати когось без обвинувального вироку суду у вбивстві — це, щонайменше, передчасно.
Справу Бориса Стекляра ми передамо до Києва, тільки-но законної сили набере рішення суду про залишення позову без розгляду і якщо не буде апеляційного оскарження. Додам, що судових позовів на УСБУ щодо того, що воно відмовило в доступі до котроїсь із архівних справ, не було.
