Поляки та німці їдять чорниці, зібрані поліщуками

Розпочався сезон заробітків у поліщуків — цілими сім'ями пішли вони у ліси, збираючи чорницю. За місяць-два, коли триває чорничний промисел, сім'ї із північних районів Рівненщини заробляють гроші на проживання упродовж року. Цьогоріч заробітки, щоправда, можуть бути меншими. Чи через погоду, чи через масове використання гребінок, чорниці вродили гірше, ніж торік. Окрім того, оптові закупівельники поки що не налаштовані приймати велику кількість ягід. Проте одне вже сьогодні точно можна стверджувати — чорниці, зібрані руками поліщуків, потраплять не лише на ринки всієї України, а й Європи.

До 20 гривень за літр — таку ціну пропонують за смачні та багаті на вітамін "А" ягоди на ринках Рівного. Проте до обласного центру потрапляє небагато чорниць. В основному поліщуки ягоди здають на місці заготівельникам — на вагу і кілограмами. За один можуть отримати до 15 грн. Таким чином, за день навіть і не багатодітна сім'я може заробити до тисячі гривень… порушуючи закон. Адже на Рівненщині одній людині на день дозволено зібрати лише 12 кг чорниць. Тоды як для поліщуків звична денна норма — до 20 кг. — Таке обмеження є не лише на чорниці, — стверджує Сергій Івашинюта, заступник начальника рівненського обласного управління лісового та мисливського господарства. — Наприклад, суниць та малини житель області за один раз має право назбирати 10 кг., ожини — 11 кг. За порушення норми передбачений мінімальний штраф у 85 грн. Щоправда, ми рідко штрафуємо за це. Хіба що лісники спіймають людину, яка вже суттєво перевищить норму. Передбачені штрафи й за інше — за використання гребінки, теж від 85 грн. Але зловити когось із гребінкою в руках нереально. Бо ж як тільки людина бачить, що хтось чужий йде, ховає гребінку або викидає її у кущі. Забороняємо гребінки використовувати тому, що вони пошкоджують чорничник, зокрема, листя, і на наступний рік буде гірший врожай. Цього року і так гірше, ніж торік вродили чорниці. До слова, чорничник починає також розростатися на півдні області. Проте найбільше чорниць традиційно збирають на території Рокитнівського, Сарненського, Клесівського та Володимирецького лісових господарств. Цього року в області планують зібрати 6,5 тисячі тонн чорниць. Але переважну більшість "урожаю" рівняни не побачать.

Ягода не для нас

Хоча Рівненщина — один з найбільших постачальників чорниць на ринок не лише України, а й Європи, у самій області чорницю на прилавках, як не дивно, можна знайти лише влітку і лише на ринках, куди "у приватному порядку" мешканці північних районів привозять зібрані ягоди. У супермаркетах заморожених чорниць майже немає, хоч на півдні та сході країни це — звичний магазинний продукт. — У минулому році заготівельники Рівненщини експортували близько 5,5 тис. тонн чорниць, переважно у Польщу та Німеччину, - повідомляє Ігор Тимошенко, начальник департаменту розвитку і торгівлі Рівненської облдержадміністрації. — Приблизно стільки ж відправили на внутрішній ринок. Як в Україні, так і в Європі рівненські чорниці переважно потрапляють на прилавки супермаркетів у замороженому вигляді.

Заробляють і сільради

Заготовляти чорниці цього року зголосилися 42 підприємства. Це майже на 20 менше, ніж торік. Та й закупити підприємці планують лише 2700 тонн чорниць проти минулорічних 4700 тонн. — Перш ніж відкривати заготівельні пункти, підприємець купує у лісгоспу лісовий квиток на певну кількість чорниць, які заготовить, — розповідає Сергій Івашинюта. — Одна тонна для нього коштуватиме понад 530 грн. Підприємці остерігаються одразу брати великі ліміти. Практика показує, що як тільки підприємець вичерпає свій ліміт, то купує новий лісовий квиток. Тобто 2,7 тисяч тонни — не кінцевий показник. Хоча заготовлятимуть чорниці понад 40 підприємств, три із них займають 40% цього ринку: це ТДВ "Рівнехолод", ТзОВ-фірма "Шендер" та ФГ "Верес". Ці 530 грн. за тонну вони платять сільським радам, на території яких будуть працювати їхні заготівельні пункти. Сергій Івашинюта каже, що не усі підприємці дотримуються проплачених лімітів. Аби не брали чорниць більше, ніж заплатили, цього року за заготівельниками посилять контроль. Лісники, податківці та міліція перевірятимуть усі заготівельні пункти. Окрім того, за тими, хто приймає чорниці, стежитимуть і сільські ради — саме до їх бюджетів надходять "ягідні" гроші.

По чорницю — з лічильником

Радіаційний фон на Рівненщині щороку зменшується — констатують в обласному управлінні з питань надзвичайних ситуацій та цивільного захисту населення. Але це не означає, що ягоди і гриби, які ростуть на Поліссі, стали зовсім безпечними. У єдиній на всі північні райони лабораторії, яка вимірює кількість Цезію-137 у чорницях, знають, що їсти можна ягоди не з усіх чорничників. — Цього року ми ще не вимірювали рівень радіації в ягодах, — розповідає Мирослав Михайловський, завідувач лабораторії радіологічного контролю ДП "Сарненський лісгосп". — Загалом рівень радіації часто залежить від погоди, під час дощів — він менший. Окрім того, рівень дуже змінюється: за 20 метрів від забрудненого чорничника можна збирати радіаційно чисті ягоди. Найбільше радіації у чорницях з Клесова, Рудні та Карпилівки Сарненського району, а от ближче до Березнівського району чорничники вже безпечні. У інших північних районах усі чорничники забруднені Цезієм-137, але рівень його не надто високий, аби суттєво зашкодити людському організмові. Про інші небезпечні сполуки не можу сказати, оскільки їх кількість ми не вимірюємо. До речі, підприємці, які заготовляють чорниці, купують власні прилади, аби вимірювати рівень радіації. Оскільки чорниці експортують, то перевіряти, чи пропустять їх на кордоні, підприємці змушені. Лісники не приховують — люди все ж збирають забруднені радіацією чорниці, а підприємці їх приймають. І потрапляють вони не лише на ринки чи супермаркети України, а й за кордон. Найвигадливіші підприємці використовують прилади для вимірювання радіації не стільки для того, аби забруднені ягоди взагалі не використовувати, а для того, щоб їх змішати з чистими. Рівень радіації тоді зменшується — і чорниці можна спокійно транспортувати через кордон, прямо на столи європейців.