Те, що любов до України не обмежується територіальними кордонами свідчать вчинки Доктора Богдана Чепака, який, на жаль, відійшов у засвіти після тривалої хвороби. Пан Чепак був відданим прихильником Національного університету «Острозька академія», який після його смерті отримає допомогу з фінансової спадщини.
Доктор Чепак займався пластичною хірургією у клініці Клівленда, лікарні при Університеті Кейс Вестерн Резерв та Лютеранському медичному центрі, спеціалізуючись на хірургії кисті. За свою понад 50-річну практику доктор Чепак допоміг тисячам пацієнтів, завоювавши на цьому шляху широке визнання. Він був особливо відданий українській громаді великого Клівленду, працюючи членом правління Українського музею-архіву, де здійснював дуже щедрі пожертви та гранти упродовж багатьох років, які продовжаться й надалі згідно з його заповітом.
Доктор Богдан Чепак присвятив надзвичайно багато часу на розбудову Української Федеральної кредитної спілки «Самопоміч» у Клівленді, у якій він протягом 39 років займав різні посади, зокрема віце-президента, президента та голови правління. Він також працював лідером в Асоціації національних кредитних спілок України та понад 50 років активно співпрацював із Спілкою Української Молоді (СУМ).
Пан Чепак народився в Україні 3 травня 1937 року в родині Миколи та Анни Чепак. 11 вересня 1949 року його сім'я поїхала до США, де вони стали громадянами, поселившись у місті Воррен, штат Огайо. У 1955 році Богдан Чепак закінчив середню школу Воррена Г. Гардінга, а потім, в 1959 році, отримав ступінь бакалавра в галузі інженерних наук та біології в Янгстаунському державному університеті. У 1970 році здобув ступінь в галузі медицини в Мюнхенському університеті Людвіга-Максиміліана. Перебуваючи в Мюнхені, він працював з провідними діячами української визвольної боротьби і був перекладачем для українських свідків на суді над вбивцею КДБ Богданом Сташинським, який вбив Лева Ребета та Степана Бандеру, керівників Організації Українських Націоналістів (ОУН).
«Завдяки допомозі Доктора Богдана Чепака нам вдалося реалізувати чимало проєктів. Дуже хотілося б, щоб такий приклад наслідували й інші меценати з України та закордону, і розуміли, що Острозька академія — це справді центр освіти, культури та духовності. Студенти і професорсько-викладацький склад висловлюють щирі співчуття рідним і близьким покійного. Ми молимося за упокій душі Богдана Чепака, пам’ять про якого назавжди збережеться у наших серцях і буде вписана в новітню історію Острозької академії».
