Той факт, що більшість політичних партій в нашій країні існують здебільшого в уяві їхніх керівників та у громадській свідомості, навряд чи є для кого секретом. Досить подивитися на наші місцеві «акції протесту», де вже другий десяток літ збираються практично одні й ті самі люди. Залежно від потреби вони можуть називатися по-різному. Об’єднує їх одне — хазяїн, який має важелі, аби зібрати цей гурт у потрібний час і в потрібному місці. Решта організацій і взагалі «паперові». Мають печатку, штамп і голову на громадських засадах.
Той факт, що більшість політичних партій в нашій країні існують здебільшого в уяві їхніх керівників та у громадській свідомості, навряд чи є для кого секретом. Досить подивитися на наші місцеві «акції протесту», де вже другий десяток літ збираються практично одні й ті самі люди. Залежно від потреби вони можуть називатися по-різному. Об’єднує їх одне — хазяїн, який має важелі, аби зібрати цей гурт у потрібний час і в потрібному місці. Решта організацій і взагалі «паперові». Мають печатку, штамп і голову на громадських засадах. Особисто знайомий з кількома добродіями, які залюбки їздять задурно до столиці на з’їзди різних партій, зображаючи там «делегатів». Про галасливі проекти окрема мова. Там все врешті залежить від... бухгалтера. Чи іншої людини, яка цей ентузіазм у тій чи іншій формі оплачує. Згадайте «грізну» колись УНСО, яка кілька років працювала на користь Росії, щораз демонструючи «страшних націоналістів». Замовлення на «націоналістів» закінчилось, фінансування закрили — і не чути вже ніякого УНСО. Та ще й колишній «вождь» Корчинський наочно засвітив всій країні, на кого насправді працює. Тому коли невідомо звідки виникла так звана «Пора», питання бухгалтерії зацікавило одразу. Тільки не треба звинувачувати мене в тому, що я не вірю в щирий ентузіазм молоді. Вірю. Але ж за ті самі наклейки, якими «Пора» обліпила півстолиці, мав хтось заплатити. Якщо ці гроші «чисті», то сказали б студенти чи хто там ще, про те, по скільки гривень вони скинулись, хто гроші збирав і що це коштувало. Чому не сказали? Від кого ховатися «чесним борцям за свободу». Ніколи не забуду перші рухівські збори в Рівному, коли призначений скарбник звітував перед громадою за кожну копійку, зібрану і витрачену організацією. Ця ідилія закінчилася після того, як національний рух у Рівному приватизував самі знаєте хто. З того часу секретів нема: як починає якась нова організація гучно про себе заявляти й акції проводити, значить, хтось гроші дав. Закінчилась акція, значить, і гроші закінчилися. Так було і так буде. Нічого в цьому поганого нема. Якщо гроші відомо чиї. Інакше підозри виникають. Ввесь світ бачив розквіт «помаранчевої революції» в Києві. І ніхто досі не сказав, на чиї гроші було закуплено все необхідне для забезпечення протесту. Я не про добровільні пожертви надихнутих свободою киян. Намети, прапори, жилети і все інше було приготовлено заздалегідь. І прекрасно. Чому б тепер тим, хто за це заплатив, не заявити: це я оплатив революційні витрати із чесно зароблених коштів! А де ви бачили ці чесно зароблені кошти? Отож! Тому радісно стало за ту загадкову «Пору», яка цими днями офіційно зникла. Хлопці чесно сказали, що роботу свою зробили і йдуть відпочивати. Коли настане пора, вони прийдуть знову. Вже під новою назвою і за нові гроші.
