Офіційно головний колектив української класичної музики днями приїхав до Рівного, щоб відсвяткувати тут своє 90-річчя. Національний симфонічний оркестр України у складі 88 людей ледь розмістився на сцені Палацу дітей та молоді. Натомість, як наголошують шанувальники класичної музики, прозвучали всі вони як один інструмент.
З нагоди свого 90-річчя Національний оркестр, утворений 25 листопада 1918 року указом гетьмана Павла Скоропадського, вирішив згадати майже призабуті для себе гастролі Україною. У гастрольний графік 2008 року потрапило шість міст, у наступному музиканти сподіваються поїхати ще у декілька обласних центрів. Як не дивно, але всі клопоти стосовно організації концерту на себе взяла не філармонія, а Палац дітей та молоді. Колишній працівник Рівненської філармонії, а нині генеральний директор Національного оркестру Олександр Горностай давати концерт у невеликому органному залі не хотів, а драмтеатр на заплановане восьме листопада був зайнятий. Рівненський ПДМ гостей прийняв з радістю — це єдиний, окрім органного залу, заклад, де ще хоч іноді можна почути класичну музику. Хоча на початку концерту глядацька зала не була повною, після антракту вільними залишились лише місця для запрошених — представників обласної та міської влади. Спочатку оркестр, на програмках якого написано «Слухай Вічність», виконав симфонічну версію хорового твору композиторів Березовського та Іщенка, а потім музиканти зіграли концерт для флейти і симфонічного оркестру Євгена Станковича. Другий відділ повністю складався з Рахманінова та його симфонії №2. Закінчувався концерт Нацоркестру довгою і гучною «бісовкою». Художній керівник і диригент оркестру Володимир Сіренко таким прийомом залишився задоволений, незважаючи на складність адаптації до незвичного залу: — На гастролях найсерйозніша для нас проблема — це різні зали, адже кожен має свою специфіку. Тому для нормального виступу потрібно провести хоча б одну репетицію. А грати «з коліс» — дуже складно. Мені доводилось підлаштовуватися під особливість звучання безпосередньо під час виступу. Проте ми все одно хочемо, щоб Міністерство культури, яке й фінансує наш цьогорічний тур, і надалі планувало подібні концерти. Ми хочемо об’їздити всю Україну — не годиться, що нас в Італії або Іспанії знають краще, аніж тут, в Україні. Ось, наприклад, у Запоріжжі ми були востаннє 45 років тому, в Рівному — я такого факту взагалі не пам’ятаю. Для нас це важливо, оскільки ми намагаємося зіграти в Україні якомога краще — перед своїми слухачами соромно грати погано. Це надзвичайно приємно, коли публіка тебе відчуває, коли тебе слухають зі сльозами на очах. Під час європейських гастролей такого немає.
