Рейдери чи волонтери?

Нещодавній конфлікт у Костополі, який стався два тижні тому поряд з приватною територією підприємства "Українська теплоізоляційна компанія" між дирекцією, охоронною фірмою "Кольчуга" та громадою, має усі шанси на мирне врегулювання. Сторони ще сперечаються між собою за те, хто кого спровокував і почав стріляти першим, однак готові забути про взаємні образи задля допомоги країні. Разом із тим, директор підприємства заявляє, що ніхто не має права посягати на приватну власність, а відтак буде боронити своє майно у межах чинного законодавства.

Нагадаємо, 7 травня під стіни підприємства прийшла група людей, які заявили, що будуть продовжувати займатися підприємницькою діяльністю на території приватного заводу. Таку свою заяву вони пояснюють тим, що усі зароблені кошти спрямовують на допомогу Збройним силам України, а відтак це дає їм право працювати у цехах заводу безкоштовно. Як розповів директор заводу Андрій Юзич, ще рік тому він просив переукласти з ним договір оренди, втім, люди цього не зробили і оскільки зараз займані на умовах безкоштовної оренди приміщення знадобилися власнику, підприємця попросили звільнити цехи до 11 травня. Тоді під час сутички відбулися постріли, втім, присутній на місці події священнослужитель Віктор каже, що зброї не бачив. Пізніше ще одну акцію активісти проанонсували за три дні й заявили, що будуть приватний завод брати штурмом. Власне, через це приватна охоронна фірма, яке несе повну матеріальну відповідальність за завод, який охороняє згідно з договором, озброїлася. Тоді постріли пролунали вже з іншої сторони, одного чоловіка поранили у ногу. Кожен з головних учасників подає свою версію подій. Однак на спільній зустрічі у середу керівник компанії запевнив, що готовий допомогти священнослужителям та волонтерам з орендою аналогічного приміщення тому, в якому працювали, і наголосив, що ніхто не має права посягати на приватну власність, навіть священнослужителі. Андрій Юзич, директор ТзОВ "УТК":

— Сьомого травня до мене зателефонував начальник охорони і повідомив, що невідомі особи хочуть проникнути на територію компанії. Я приїхав на місце, побачив там начальника міліції Степана Рубля, який пояснив, що потрібно домовитися з отцем Віктором. Ми пішли в мій кабінет і вирішили, що 12 травня підемо до міського голови Денисюка і разом будемо клопотати, щоб вони надали приміщення для волонтерів та церкви. Я допомагав їм, але у мене ситуація критична — є інвестор, який цікавиться тими приміщеннями. Отець Віктор погодився. Але вже 9-10 травня з'явилася інформація, що у понеділок збереться мітинг під стінами заводу. Одинадцятого травня у нас був вихідний, але я приїхав на підприємство і вийшов до людей, проте мене не почули. Організатори сказали, що я причетний до Партії регіонів, що це злочинно і вони заберуть завод. Я можу показати документи на компанію — свідоцтво про право власності та державні акти на землю. Я хотів миру, хотів запропонувати платити частину оренди за приміщення для волонтерів, якщо таке надасть міський голова чи якийсь підприємець. Але натомість вони спровокували начальника охорони до захисту свого та мого життя і здоров'я. Я не маю нічого спільного з "регіоналами" чи іншою партією, підтримую позицію президента та закони.

— Тоді, 7 травня, до прохідної підприємства приїхав священик разом з громадою та п. Алексійчуком, почали провокувати. Говорили, що це їхня земля, а нас виженуть. Але ми знаходимося там на законних підставах, бо є договір про охорону "УТК", маємо ліцензію. Ми лише здійснювали свої функції! В результаті був побитий чоловік Вікторії Мориконь, який приїхав на допомогу. Стріляли по охороні, але гільзи десь пропали. Потім, перед 11 травня, були погрози з боку опонентів, що приїдуть на БТР і закидають коктейлями Молотова. Ми змушені були озброїтися пристроями для відстрілу гумовими кулями, щоб захищати територію. Коли нас почали звинувачувати у зв'язках з Партією регіонів та Олексієм Лозяном, ми з п. Юзичем вийшли до людей, щоб це спростувати. Але на мене напали, і я був змушений відстрілюватися гумовими кулями, щоб захистити себе — стріляв угору та по ногах двох нападників.

— Якщо хтось пошкодить майно компанії, яку ми охороняємо, ми несемо повну матеріальну відповідальність. Я була на території "УТК", бо є заступником директора, але виконую його обов'язки, доки він перебуває у відпустці. Сьомого травня мій чоловік приїхав на "УТК" захистити мене. Він представився працівником міліції, але його побили, стріляли у нього і почали вигукувати: "Бий мєнта! Ми зробили все, що хотіли, пішли бити Мориконя".

— У четвер 7 травня ми з громадою освячували пам'ятник у селі Постійному, що за 30 км від Костополя. Мені зателефонував Анатолій Алексійчук і повідомив, що директор заводу сказав їм з'їхати з гаражів до 11 травня. Він погодився залишити ті гаражі, які орендує сам, а от щодо інших, які орендує громада, порадив директору дзвонити до мене. Ми поїхали до Костополя, я весь цей час намагався зв'язатися з п. Юзичем — чому в такий короткий термін ми маємо залишити територію, ми ж підписували договір безкоштовної оренди? Він не відповідав. Тому на прохідній я попросив охорону зв'язатися з директором. Ми чекали близько години. До заводу підійшли хлопці спортивної статури, приїхав Андрій Мориконь, почалася сварка. Він сказав: "Вилучаймо Алексійчука в завод!". Я хотів його захистити і став між ними, просив забрати мене замість нього. То вони забрали на територію іншого чоловіка, а я за ним послідував, щоб звільнити. Ми хотіли лише поговорити з директором і не мали на меті захоплювати завод. Я не бачив як стріляли.

— До понеділка у нас був вільний вхід, ми нічого не захоплювали. Ми просто допомагаємо бійцям і будемо робити це, доки не закінчиться війна на сході. Ми готові врегулювати конфлікт з керівником підприємства.