Правду кажуть — людина припускає, а Бог — вирішує. Скільки суперечок було щодо того, чи варто робити День міста 14 жовтня, коли погода вже осіння. Міська влада вирішила святкування 720-річчя Рівного перенести на більш теплий час — 25 серпня. Але від цього день цей теплішим не став: і 24-го, і 25-го серпня погода була далеко не літньою. Хоча, напевне, бадьорих рівнян, ощасливлених гарячою водою, це не дуже лякало — оргкомітет з відзначення ювілею Рівного, створивши масу різноманітних заходів, зробив найкращі умови для повноцінного відпочинку мешканців міста.
Пролог Правду кажуть — людина припускає, а Бог — вирішує. Скільки суперечок було щодо того, чи варто робити День міста 14 жовтня, коли погода вже осіння. Міська влада вирішила святкування 720-річчя Рівного перенести на більш теплий час — 25 серпня. Але від цього день цей теплішим не став: і 24-го, і 25-го серпня погода була далеко не літньою. Хоча, напевне, бадьорих рівнян, ощасливлених гарячою водою, це не дуже лякало — оргкомітет з відзначення ювілею Рівного, створивши масу різноманітних заходів, зробив найкращі умови для повноцінного відпочинку мешканців міста.
Міська бібліотека №3 Святкування 720-річчя Рівного розпочалося в четвер, 21 серпня, відкриттям Інтернет— центру в міській бібліотеці №3, що на Ювілейному в рамках програми «Інтернет-центри для читачів публічних бібліотек». Програма створена за фінансової підтримки посольства США в Україні. За словами аташе з питань культури посольства Сота Урбома, в Україні вже створено 71 подібний центр, на що американський уряд витратив вже понад мільйон гривень. Відтепер читачі Рівенської централізованої бібліотечної системи протягом трьох років зможуть безкоштовно користуватися Інтернетом на п’ятьох нових комп’ютерах. Гроші на ремонт бібліотеки виділив особисто міський голова Рівного, він же спостерігав за перебігом ремонтних робіт.
«В інтер’єрі старожитностей» Одна з небагатьох акцій, що відображає історію Рівного — на зупинці біля Театральної площі Олександр Смик з друзями з допомогою антикварних речей створив так звану ретро-інсталяцію — атмосферу початку ХХ століття, де на стіні висіли картини, схожі на старовинні, а поруч пили каву та спілкувалися люди в старовинному одязі. Паралельно із тим своєю музикою публіку радували «Чорні черешні», соліст яких Юрій Поліщук грав у симпатичному капелюшку. Поліщука взагалі можна назвати героєм свята, оскільки він протягом днів грав і співав незліченну кількість разів на різних майданчиках, показавши, що іноді у своїй батьківщині таки є пророки.
«Від метра до зірок» На майдані Незалежності встановили пристойну сцену із традиційним для західних міст тернопільським звуком. Вдень там співали й танцювали народні колективи, а ввечері був концерт з загадковою назвою «Від метра до зірок». Справжніх метрів естради помічено не було, як і зірок цієї самої естради. Певне, кошторис свята не дозволяв запросити в Рівне справді популярних виконавців — хоч вони, можливо, й так багато виступають, але на таких святах потрібно враховувати інтереси натовпу, якому малоприємно чути безнадійно забутих «зірок» «другої ліги» української естради Ольгу Юнакову, Юрка Юрченка, Каріну Плай. Більше сподобався карпатський співець Степан Гіга — це, звісно, не для підлітків, але старшим людям таки було що послухати.
Рейтинг популярності «Гордість міста» Якщо країна повинна знати своїх героїв, то й місто повинно відзначити своїх. Оргкомітет свята вирішив провести відкритий рейтинг популярності, де б рівняни відзначали тих, хто робить багато чого для прославлення Рівного у різних галузях життя. Активність мешканців міста могла б бути й кращою, але це не завадило нагородити «кращих з кращих». Серед людей мистецтва дипломи та статуетки із гербом міста отримали Валерій Марченко як «кращий композитор», Наталія-Марія Фарина як «краща співачка», Віктор Марущак як керівник «кращого колективу культури та мистецтв «Полісянка», Олександр Ірванець як «кращий поет», Віктор Ковальчук як керівник «кращого фольклорного колективу «Веснянка», Юрій Поліщук як «кращий естрадний виконавець», один з авторів «Древлянських джерел» Анатолій Дацков як «кращий режисер масових заходів». Трьома званнями «гордість міста» відзначився Палац дітей та молоді — його директор Ірина Первушевська до статуетки «Веснянки» додала премію за «кращу благодійну акцію» — щорічний благодійний марафон «З вірою в майбутнє» та за «кращий заклад позашкільного виховання».
Музей В обласному краєзнавчому музеї відкрилося одразу дві нові виставки. Логічним продовженням експозиції «Старе Рівне» стала виставка «Рівне-720». У неї працівники музею Наталія Гавриш, Надія Радіонова, Ольга Гарбарук та ін. зібрали експонати з історії міста ХХ століття — картини з зображенням Рівного різних років, книги про місто та подарунки місту місцевих трудових колективів і міст-побратимів Відіна й Туви. На відкритті музею подарували макет пам’ятника Симону Петлюрі та книгу Лаврентія Кравцова «Волинські Афіни». Трохи пізніше відчинила свої двері виставка комп’ютерних копій картин Ермітажу. П’ятдесят одна копія презентує роботи Пікассо («Любителька абсенту», «Дама з собакою»), Рембрандта («Повернення блудного сина», «Даная»), Огюста Ренуара («Портрет актриси Жанни Самарі»), а також Дега, Гогена, ван Гога та інших представників стилів бароко, рококо, класицизм, імпресіонізм.
Колона Божої Матері Великим подарунком для християн різних конфесій стало відкриття на розі вулиць 16 Липня та Соборної колони Божої Матері. Подібна скульптура до 50-х років минулого століття вже стояла на цьому місці, бувши святинею городян. Старовинну фігуру, мабуть, знищену більшовиками, науковцям знайти не вдалося, тому рівенські скульптори створили нову — точну копію. Відкривали нову святиню віруючих перші особи міста та області, окрім голови облдержадміністрації, священики різних конфесій.
«Моя Рівенщина» Хто із нас не фотографує? Просто так, для себе, щоб можна було самому знімки переглянути та показати друзям? Спочатку ми беремо до рук банальну, але всім доступну «мильницю», потім переходимо, наприклад, на «Зеніт», а коли захоплення переростає у пристрасть, знаходимо гроші на дорожчий апарат. Так було і в сім’ї Миколи Жовновича та Наталії Панги, він займається комп’ютерною графікою, вона — терапевт міської лікарні. У рамках свята вони відкрили у фотогалереї свою першу фотовиставку під назвою «Спекотне літо 2003. Моя Рівенщина». Щоб експозиція виглядала пристойно, довелося витратитися й поклопотатися, але результату досягнуто: виставка справді на рівні. За сюжетами автори далеко не їздили, вони показали щодня бачені-перебачені дороги, поля та ріки, але показали красиво, з дивовижним романтизмом та любов’ю. — У нас не було мети неодмінно відкрити виставку, ми фотографували для себе, для сімейної галереї, — розповів Микола Жовнович, — але представлені тут роботи є результатом спеціальних зйомок, які ми показуємо у музичному супроводі, я особисто добирав і компонував музичні твори, є ще й комп’ютерна версія цієї виставки.
Виставкова зала Також картини, але вже сучасних художників, міг побачити той, хто завітав на відкриття виставки «Наше місто», що стала завершенням пленеру рівенських художників. Сім майстрів пензля — Василь Наумець, Валентин Колосов, Феофан Бобрик та інші — протягом кількох днів малювали Рівне. За гроші міського відділу культури художники мали можливість намалювати три картини, дві з яких віддали у фонд відділу, а третю відділ пообіцяв у митців викупити.
Епілог Не часто наше скромне містечко так відзначає свята. Незважаючи на всі негаразди з погодою та деякі недопрацювання, 720-річчя можна назвати вдалим святом, у чому, на нашу думку, є заслуга міського відділу культури та його начальника Андрія Ткачука.
