Вчора стартував рівенський фестиваль «Древлянські джерела». Вперше цього року його фінансово підтримали Міністерство культури і Державний комітет у справах сім’ї та молоді. А починалося все п’ять років тому з ініціативи незмінного директора дійства, керівника гурту «Веснянка» Палацу дітей та молоді Віктора Ковальчука.
— Що нині представляє собою фестиваль «Древлянські джерела»? — На сьогодні «Джерела» — це явище, яке вже стабілізувалося, вималювалося. Те, що він проводиться раз на два роки, свідчить, що це не скороспілий продукт. Який шлях до нього? Безумовно, буваючи на багатьох фестивалях, завжди порівнював: а як би я зробив, як би мені хотілося. Дивився на фестивалі як учасник, а учасники мають своє бачення фестивального життя, яке, можливо, відрізняється від поглядів чиновників, творців фестивалів. Я зараз можу поєднати ці два погляди, оскільки багато часу провів і на сцені, а в даному випадку виступаю як директор фестивалю. Хотілося зробити фестиваль своєї мрії, максимально наближений до ідеального, такий, на який би мені завжди хотілося приїжджати з «Веснянкою». Головним героєм при створенні перших «Древлянських джерел» у 1998 році ми бачили учасника — молоду людину чи дитину, котрі творять, демонструють, пропагують явище традиційної народної культури. Крім того, намагалися робити фестиваль більш забезпеченим — досить часто неорганізованість організаторів, які не завжди є фахівцями, псує враження від всього дійства. Створюючи фестиваль, мені хотілося сказати своє слово, слово спеціаліста. Зараз «Древлянські джерела» вже набрали хід, і їх вже не зупинити. — Під час тих трьох фестивалів, що відбулися, були моменти, коли ви казали: «Все! Останній — і більше не буде»? — Декілька днів тому я саме так і говорив. Але думаю, що пройде час і різні негаразди, які, безумовно, бувають при організації цього процесу, теж минуть. — У фестивалю дуже багато співорганізаторів. Як легше його робити — коли всі дають потрохи чи коли хтось один, але все? — Звичайно, з однією «Веснянкою» «Джерел» ми б ніколи не зробили. Звичайно, легше було б, якби хтось одразу дав всі кошти і їх не треба було збирати по копійці. І якби у цьому плані було все напрацьовано, сплановано, то нервів витрачалося б, без сумніву, менше. А з іншого боку — люди не завжди допомагають тільки грошима. Чи то театр дає приміщення, чи то парк дає майданчики. Тут є особиста зацікавленість людей, яку не завжди купиш за гроші. Саме це я в співорганізаторах ціную найбільше. — Ситуації з палицями в колесах виникали? — Я не згадаю конкретних випадків, але, звичайно, є певні люди, посадові особи, котрим не до вподоби сама ідея фестивалю або не подобається те, хто його робить. — На цьогорічному фестивалі дуже багато спонсорів-політичних партій. Не боїтеся, що від фестивалю потім будуть вимагати якоїсь підтримки на чергових виборах? — Якщо індуси когось і підтримають, я не проти. Але якої підтримки можна вимагати від демократичного, незаполітизованого народного фестивалю? Мене радує, що в бажанні допомогти фестивалю об’єдналися політичні сили різних спрямувань. Тут немає поділу на «правих» і «лівих», а є прагнення підтримати народне мистецтво. — Кажуть, що народне мистецтво існує на ентузіазмі людей і грошей не приносить. Чи можливо створити умови, за яких це приносило б дивіденди? — Народна культура завжди потребувала і потребує підтримки держави. Це можна порівняти з музейними експонатами, котрі щороку старіють. Але це не означає, що ми повинні махнути рукою й забути. У сучасному світі це розуміють, і влада разом з діловими колами робить багато, щоб зберегти народне мистецтво, що, в першу чергу, потрібно самому народу. — А як щодо сучасної ситуації в Рівному? — Хочу сказати, що Рівне — не таке вже й болото. Тут багато цікавих проектів — «Коляда», «Сурми», «Стежками Мавки», багато людей мистецтва — не в кожному місті є досить сильна кафедра фольклору. Люди з інших міст дивуються, коли дізнаються, що в нашому маленькому місті є неординарні проекти. Не все так у нас погано. Звісно, може бути й краще — треба працювати. P.S. Концерти фестивалю відбуватимуться протягом всіх святкових днів на майдані Незалежності, Театральній площі, майданчиках парку ім. Шевченка, сценах драмтеатру і Палацу дітей та молоді, куди й запрошують організатори всіх рівнян.
