— Тарасе, звідки такі уподобання?
— Я народився в Стрию. Навчався в музичному училищі в Дрогобичі, де і навчили мене майстерності гри на сопілках. Викладач був затятим гуцулом. В Інституті мистецтв вміння вже вдосконалював.
— Багато інструментів освоїв?
— Будемо рахувати: звичайна сопілка, гуцульська фрілка (сопілка з шістьма отворами), тиленка (трубка без дірок). Нещодавно освоїв карпатську дримбу, яку подарували в інституті на день народження. Вмію також грати на бойківській пищавці — вона має шість отворів, а звучання відрізняється від традиційного. На звичайній сопілці можу грати у трьох варіантах — нормально, з другого боку та посередині.
Мабуть, найцікавішим «експонатом» є звичайна табуретка — скільки я пива на цьому виграв! В гуртожитку в нас була табуретка з металевих трубок. Я на спір зрізав знизу пробки та заграв на табуретці популярну мелодію. Так само було, коли прийшов до дядька на завод — знайшов шмат труби та трохи пограв. У всіх очі округлились.
— Ти граєш в ансамблі «Хутірські музики». В цьому році переміг на конкурсі «З народного джерела» завдяки бойківській сопілці. Як думаєш, народна музика зараз має попит?
— Що б не казали, але люди, котрим це подобається, таки існують. Наприклад, у Дрогобичі є ресторан «Українські страви», де музиканти грають тільки (!) народну музику, щоправда, у відповідній обробці. Хоча це є вимогою часу, оскільки, я думаю, народна музика в чистому вигляді вже втратила свою актуальність. В Україні вона з часом відімре, як відмирає в Європі. Всі нині беруть фольклор і переробляють його так, як того потребує слухач, як її хочуть чути в даний момент. Але в нашому інституті багато противників осучаснення фольклору, є люди, котрі вважають, що народну музику треба грати так, як це робили наші діди. Крок вліво, крок вправо — розстріл на місці. А я думаю, з музики треба робити «цукерку».
— Окрім музики, ти ще займаєшся науковими працями з даної теми. Наскільки важко це робити?
— Це важко тому, що в Україні ніхто цього не робить. Якісь дослідження з розвитку сопілкових інструментів існують на низькому рівні, але глобальних праць не існує. Немає студентів, котрим було б це цікаво. Нині я займаюся дослідженням еволюції сопілки від гуцульської до бойківської. Можливо, після закінчення інституту продовжу наукову роботу. Дійсно, нелегко, але це себе виправдовує.
