Взагалі Рівне — містечко маленьке і непримітне. Зелене, щоправда, «квіткове», нічого не скажеш — старається нинішнє керівництво міста. А ще віднедавна Рівне знають як колиску губернаторів. Слідом за Анатолієм Французом, прославленим міліціонером у минулому і волинським градоначальником, нині семимильними кроками по кар’єрній драбині пішов інший міліціонер — Михайло Цимбалюк...
Не так давно містом одноосібно керував якийсь Безпалий. Про людину цю відомо лише те, що у свій час він допомагав організувати транспортування зброї й забезпечував наркотрафік. Не без його участі на початку дев’яностих у Рівному з’явився один із перших клубів — «Холідей». Пізніше в цьому ж приміщенні з’явився більярдний клуб «Піраміда», за яким стояв у той час близький помічник, а сьогодні — тимчасово ув’язнений бандит на прізвисько «Малина». Сьогодні найяскравішим місцем у місті є нещодавно побудований готель «Марлен», хазяїн якого — бізнесмен Андрій Бублик відомий далеко за межами рідного міста. Кажуть, «Марлен» відповідає ціновому рівню столиці, але й сервіс там відповідний. Мало не офіційно там працює бордель, дискотека й всі необхідні для відпочинку і розваг «примочки». Ще Бублик контролює ринок «Андріївський», який з’явився в місті два роки тому і є на сьогодні не тільки одним із найприбутковіших підприємств, але й акуратним платником податків. До майна Бублика також приписують «Супермаркет-2000», магазин електро— і побутової техніки «Бомба», мережу розважально-випивальних закладів у міському парку і клуб «777». Колись правій руці Бублика, а нині самостійному бізнесмену, іменованому в народі «Дюсік», належить дискобар «Маршал», магазини «Осма» і нещодавно відкритий дискобар «Манхеттен». Хорошими і, що головне, прибутковими справами займається в місті Олег Каштан, який керує «Західноукраїнською лісовою компанією» і просунув свій бізнес не лише в «мережу», але й у близьке зарубіжжя. Він співпрацює з Росією, Польщею й Угорщиною і, кажуть, подумує над будівництвом першого в місті боулінг-клубу. Представником волинського клану з київським ухилом у регіоні є Сергій Процик, який представляє славетний «Трек Любрикантс» і для душі керує комп’ютерним клубом «Все просто». Кажуть, у Процика також є кілька невеличких торгових точок і дуже пристойний автопарк, яскравий представник якого — «Ровер» кольору морської хвилі — бентежить серця рівенських красунь. З «рибки» дрібнішої в Рівенському регіоні помічені Сергій Протас, за чутками, причетний до відомого міського авторинку і торгових точок у районі Ювілейного. Також тут знайшлося місце для якогось Стаса, який побудував бар з однойменною назвою, затишний міні-готель «Софія» і декілька АЗС. «Бензиновим» бізнесом, за чутками, також займається «Армян» (ім’я і прізвище цього представника »кавказької національності», який давно оселився у Рівному, відомі хіба що правоохоронним органам). Він також «дає добро» всім наступаючим на місто представникам східних народів. Заїжджим, але дуже серйозним авторитетом у місті вважається Йосиф Бертоза, італієць, який має кавовий і автобізнес. Бертоза, за словами очевидців, має «види» на українське дерево і бурштин, якими багата Рівенщина. А ще він — чоловік красуні-рівнянки і власник кількох дорогих авто. Значними фігурами на рівенському діловому олімпі є й брати Левицькі, які «тримають» елітні (за місцевими «параметрами») ресторани «Фараон» і кафе-бар «Париж». Є ще Віктор Матчук, власник корпорації «Реноме». Проте цього діяча знають скоріше як людину, яка прагне в політику. Бізнес для нього — це так, додаток… Владні персони, до слова, не відстають від приватних осіб. Керівник області Микола Сорока, за деякими даними, напряму причетний до ресторанів «Іннес» і «Фламінго», а також кафе «Асторія». Є в нього частка й у «Рівнелісі». Кажуть, у Миколи Сороки давно вже свій бізнес в Італії — підприємства, які неофіційно належать губернатору, виробляють високоякісні меблі (з української деревини, звісно ж). Ще є кілька підприємств, які виготовляють вироби зі шкіри і шкіргалантерею. У першого заступника Сороки — Василя Берташа є в наявності один із найкращих ресторанів Рівного — «Мисливець». Кажуть, що в ньому люблять обідати «вершки» не тільки місцевого рівня, але й заїжджі гості. Інший заступник — Анатолій Юхименко, за неофіційною інформацією, є співвласником кількох баз відпочинку, найпримітнішою серед який є «Червона калина», розташована в мальовничому передмісті. У Віктора Чайки, градоначальника Рівного, теж є бізнес. Він і не намагається приховувати своєї частки в «КамАЗ-Транс-Сервісі», звідки, власне, він і потрапив у мерське крісло. Ще родичі Чайки володіють хімічними підприємствами (виробництво і продаж фарби і лакофарбових виробів), хлібозаводами і магазинами одягу. Причетність до цього пан мер ніколи не визнавав офіційно. Примітною фігурою в оточенні мера є Світлана Богатирчук-Кривко. Разом з чоловіком, головою Костопільської райдержадміністрації, вона фактично взяла під керівництво всі існуючі в області бази відпочинку. До того ж, чутки приписують їй власність на модний магазин «Лянеш» і кілька нотаріальних контор. Проте «найпросунутішим» у забезпеченні власного бізнесу виявився екс-заступник Сороки і в минулому один із його найкращих друзів, який нині значиться не останньою людиною в Мінтрансі Ельбрус Абдуллаєв. Крім шикарного будинку за містом, чиновник і його заповзятливий син стали власниками симпатичного кафе «Адоніс» і казино «Сова». Дещо пізніше приєднали до них заклад «Європа», який прославився на всю округу тим, що в ньому найчастіше відбуваються розборки між владою і бандитами (саме в «Європі» був скоєний напад на найвисокопоставленіше міліцейське обласне начальство). Ельмару, сину Ельбруса Фарман-огли, виявилося дуже легко продовжувати бізнесовий шлях батька — він має декілька магазинів, володіє фірмами, які займаються автомобілями, нафтою і бурштином. Хочеш жити — вмій вертітися... Особливо, якщо місцеві правоохоронці на це кримінальне «вертіння» особливої уваги не звертають.
