— Іноді люди ділять територію, але справжня причина конфлікту зовсім не в тому, що хтось захопив 50?см землі, — розповідає Руслана. — Це лише привід: поговориш, і з’ясовується, що 30 років тому один сусід забрав у іншого дівчину… Ми з Володею (Володимиром Гузаром, співведучим «Сусідських воєн». — Авт.), розкопуючи причину конфлікту, відчуваємо себе слідчими. Буває, запитую: «А що ви самі зробили, щоб помиритися?» У відповідь: «Чого тільки не робила! У суд подавала. Пропонувала поговорити — він не захотів…» А я думаю: дивлячись як пропонувала. Можна ж почати розмову з претензій, а можна спекти пиріг, запросити людину…
— Ну а вам самій з сусідами пощастило?
— Ми рідко бачимося, що благотворно впливає на наші стосунки (сміється). Сусіди не нав’язуються до мене у великі друзі, але при цьому завжди діляться свіжою інформацією і дають поради. Де що купити, якого Інтернет-провайдера вибрати…
— Зараз ви навчаєтеся в Європейській школі дизайнерів на дизайнера інтер’єрів. Як обставити своє житло самі придумуєте?
— Так. Але все одно раджуся — я ж тільки почала навчатися. Хоча базові знання є: я закінчила художню школу і навіть вступила до художньо-промислового технікуму на дизайнера. Але із солідарності зі своєю подругою, якій не пощастило вступити, відмовилася від навчання. Зараз шкодую: тепер не треба було б звертатися до дизайнера, щоб зробити тумбочку, — сама б намалювала, сконструювала і склала.
— Подруга жертву оцінила?
— Ой, покажіть мені того, хто оцінив би чиюсь жертву?! Їх ніхто ніколи не цінує, тому жертвувати не потрібно…
— Якому стилю в інтер’єрі віддаєте перевагу?
— У мене вдома якась етноеклектика з елементами модерну. Зручно, затишно, у міру яскраво, постійно щось міняється. Багато хто зараз робить житло в японському стилі або, скажімо, середземноморському. Мені здається, у нас це дивно виглядає: японський стиль гарний тільки в Японії. Керівник нашої школи якось розповідав, що оформив людям квартиру в японському стилі, через якийсь час прийшов у гості і побачив турецький сувенір. Як більмо на оці! У людини, яка обрала японський інтер’єр, не повинна піднятися рука на сувенір з Туреччини.
— А у вас підніметься?
— Ні. Не люблю сувенірів. Мій тато багато подорожував і привозив купу сувенірів, а я потім витирала з них пил.
— Нещодавно вийшла ваша книга «Кулінарні спокуси від київської Русі». Звідки стільки рецептів знаєте?
— Рецепти збирала по сусідах і друзях. Хоча основа, звичайно, батьківська. Тато чудово готував — все, мабуть, крім печива. Кращих драглів, ніж у тата, я не їла, кращих котлет — теж. Немає смачніше котлет! І тата вже немає.
— Ви вдома готуєте?
— Так. І домашні допомагають…
— А хто ваші домашні? Ваше серце знову зайняте?
— Воно зайняте завжди! Так, у мене є родина. Але я вже давно не говорю про особисте життя. Хоча можу говорити «ми»… Про що йшла розмова?.. Так, я з будь-яких продуктів можу приготувати смачно. От, наприклад, прийшла додому вночі, зварила макаронів, рис, змішала їх з яйцем і спеціями, і от тобі запіканка! Звичайно, це може погано позначитися на фігурі, але іноді їхати вночі в ресторан або в магазин просто незмога.
— Гостей любите?
— Люблю, але зараз вони в мене бувають рідко. Востаннє велика компанія зібралася на моєму дні народженні в листопаді (Писанці виповнилося 45. — Авт.). Я не планувала нікого кликати, але зранку народ почав телефонувати: «Як хочеш, але ми до тебе приїдемо!». Ми вирішили зробити простий стіл. У духовці запекли смачну картоплю — «в мундирах», із соняшниковою олією і сіллю. Було сало, солені помідори, огірки, капуста… Ще робила желе з фруктами. Желе, щоправда, у мене не застигло, але його все одно з’їли. Проста і смачна їжа!
— Дивлюся, дієти ви зараз не дотримуєтеся…
— Я їх не практикувала ніколи. Дієта — це тимчасове. Посидів тиждень, очистився і знову повернувся до тістечок. Я змінювала спосіб життя. Пила не після їди, а за годину до неї. Не змішувала хліб і м’ясо. Котлет взагалі не їла: адже там і м’ясо, і хліб, і яйце. Коротше, кілька років я підтримувала форму й умудрялася худнути тільки завдяки роздільному харчуванню. Але вже рік як від нього відійшла. Почала дозволяти собі їсти солодке, змішувати вуглеводи з білками. І додала кілограмів п’ять. Вже місяців три налаштовуюся повернутися до роздільного харчування. Втім, щоб добре виглядати, цього недостатньо. Важлива любов: з любов’ю ставитися до того, що тебе оточує. От сніг пішов, і думаю: «Як я люблю сніг!» — хоча мені ж треба їхати за місто, і це не та погода, яку я очікувала… Або навпаки — сьогодні на жестах агресивно пояснила водію, котрий мене «підрізав», що він не правий. Тепер шкодую: чужа помилка не повинна викликати агресію.
— А якщо викликала — як зі «спалахами» боротися?
— Якщо вони є, то й будуть. Важливо зрозуміти, що в тебе всередині, чому це з тобою відбувається. Не виходить самостійно — піди до психолога. Може, якась незадоволеність у житті або дитяча історія асоціативно викликають в тебе агресію. Необхідно розібратися, і тоді полегшає.
— З вами подібне відбувалося?
— У своєрідній формі. Це була навіть не агресія, а моменти надмірної самовпевненості (комплекс, до речі). Я здавалася собі правішою всіх правих, краще за всіх знала, як вчинити. Пригнічувала інших. Через це в мене в житті, особистому і громадському, були проблеми. Зрозумівши, що наступаю на ті самі граблі, почала в собі розбиратися: раніше мені не вистачало на це сміливості. Людині, знаєте, часто здається, що вона виняткова, а всі навколо погані. Я за гороскопом Скорпіон, і для мене характерне самокопання. Але тут не воно мені допомогло, а самопізнання. Я собі зізналася, які в мені є недорозвинені якості, що заважають жити гармонійно. Хоча, звичайно, я — досконалість… (Посміхається) Але навіть її потрібно вдосконалювати!
