Ми продовжуємо спілкування з народними депутатами, обраними від мажоритарних округів Рівенщини. Сьогодні поговоримо про екологію, політику і, звісно, про гроші з депутатом від міста Рівного Юрієм Ширком (153-й виборчий округ). Він з’явився в політиці несподівано і, безперечно, саме завдяки підтримці потужної політичної сили, яким був на минулих виборах блок Віктора Ющенка. Перемога «темної конячки» дала підстави для тверджень про несамодостатність Ширка як політичної фігури. У розмові з нашим кореспондентом пан Ширко намагався довести, що має досвід не тільки у сфері екології, а й у політиці. На що народний обранець спрямує «свій» передбачений в держбюджеті для округу мільйон, і було наше перше запитання.
— Нагадаю, що в державному бюджеті передбачено загалом 5,4 мільйона гривень на область — це на п’ять округів, і перелік об’єктів для фінансування складає обласна державна адміністрація, депутати ж дають пропозиції, куди спрямувати ці кошти. Постановою Кабміну від 18 липня мої пропозиції затверджені: 500 тисяч гривень — на будівництво школи №14 на Басовому Куті, 246 тисяч — на продовження будівництва обласного онкологічного диспансеру і 200 тисяч — на ремонт облмуздрамтеатру. — Ви не хочете розповісти про перипетії, які передували остаточному узгодженню розподілу «вашого» депутатського мільйона? — Це нормальний процес — компроміси, узгодження з обласною владою. Вважаю, що депутати в цьому мають бути активнішими, зустрічатись, щоб виробити спільну позицію. В обласній адміністрації люди зацікавлені в певних об’єктах. З тих чи інших причин, можливо, навіть особистих. А депутати-мажоритарники залежать від виборців і краще бачать потребу, куди ці гроші повинні бути спрямовані. Так, дійсно, ми були з помічником у заступника голови облдержадміністрації Василя Берташа і була у нас довга розмова, близько двох годин. Адміністрація пропонувала одні об’єкти, ми — інші. Шляхом узгодження і певних поступок дійшли до такої згоди. Я ж хотів всі кошти спрямувати на будівництво школи — це було моє прагнення. — Ви неодноразово говорили про те, що міські депутати повинні правильно й ефективно розпоряджатися тими коштами, які для них «вибив» народний депутат… — Депутати Рівнеради вже розпорядилися коштами, бо вже прийняли бюджет. Тепер відповідальність лежить на виконавцях, тобто на міськвиконкомі. Питання в іншому — ніхто не забирає права в мене як народного депутата контролювати виконання законів України, а бюджет — це є закон. Тому я не маю наміру заплющити очі на те, куди підуть 5,3 мільйона, які, за моїм наполяганням, не пішли до держбюджету, а залишилися в Рівному. Так само й депутати міської ради. Зрозуміло, що за кожним з них стоять виборці певного округу, там іде вже дрібніший розподіл використання цих грошей. — З чим приходять до вас виборці й з чим ідуть від вас? — Дуже багато людей приходить з проханням стягти уже відсуджені ними гроші — борги з зарплатні, допомогти влаштуватись на роботу, вирішити проблему подачі тепла чи запуску ліфтів. Деякі проблеми вдається вирішувати — як-от з подачею тепла до гуртожитків льонокомбінату. Було включено також майже 30 ліфтів — теж завдяки моєму втручанню. Багато звертаються з проханням допомоги на лікування. Але якихось спеціальних коштів депутатам не виділяється, і єдине, що я можу — направляю такі звернення в медичні заклади, управління, Міністерство охорони здоров’я. Хоча все це — не справи народного депутата, це справи місцевої виконавчої влади. Звичайно, є частина виборців, які вносять конкретні пропозиції до законодавства. Таким чином звернулася група рівенських підприємців, які займаються туристичним бізнесом, а також люди, які хотіли внести свої пропозиції в закони, що стосуються регулювання земельних відносин. Зверталися мої колеги-екологи щодо внесення змін до законодавства — тоді я вважаю, що це звернення за прямою адресою, вони виливаються в конкретні поправки до законів, я ці поправки супроводжую в комітетах парламенту. Одним із перших було звернення від міського голови — про те, щоб внести зміни до статті 78 Бюджетного кодексу, де було записано, що тільки при перевиконанні дохідної частини місцевого бюджету більш ніж на 15 відсотків міська рада робити перерозподіл статей. Прохання полягало в тому, щоб зменшити цей відсотковий поріг. Виявилося, що є багато депутатів із такими ж проханнями, і нам вдалося прийняти зміни. Хоча, вважаю, все-таки було б краще точно планувати бюджет, щоб не було цих перекидань. Хоч це виконавчій владі, якоюсь мірою, звичайно, вигідно, бо дозволяє цими коштами в «ручному режимі» управляти. — Ви висловлювали сумнів, що прем’єр може дати два мільйони гривень для міста, про які домовився з ним міський голова. — Я говорив про те, що грошей, які б не були прописані в бюджеті, дійсно немає. Коли говориться про те, що гроші для міста надійдуть з резервного фонду, то в цьому я дуже сумніваюся — звідти ні на яке святкування чи добудову школи грошей не дадуть. Але це не означає, що уряд не може віднайти кошти. Якщо в бюджеті закладено, наприклад, на природоохоронні заходи певні гроші, то безпосередній розподіл цієї суми розписується на основі поданих документів у Міністерстві екології. В такому випадку із цієї суми частину можна здобути, скажімо, для міста. Ось, наприклад, наш комітет писав на основі прохання міського голови клопотання, і ще 300 тисяч на каналізаційний колектор на вулиці Князя Романа отримало місто. Тобто існує такий механізм. — Які ваші стосунки з міським головою Рівного? — Я розумію Віктора Чайку — обрали не того народного депутата від міста, якого він хотів. Те ж саме і я про нього можу сказати — обрали не того голову, якого я хотів. Але проходить час якихось політичних амбіцій, приходить час розуміння того, що ми повинні співпрацювати задля добробуту рівнян. — Якщо говорити про законодавчу вашу роботу, то які законопроекти ви підготували? — На цій сесії було три законопроекти. Перший проект — про заборону спалення стерні — підготували з депутатом Миколою Шершуном. Наступний стосувався внесення змін і доповнень у законодавство, яке регулює мисливське господарство. Один з останніх законопроектів — про визнання воюючою стороною воїнів УПА. — А які були законопроекти, ініційовані вами на минулій сесії? — Перший стосувався надання пільг дітям-інвалідам, які отримали опромінення щитовидної залози. Йшлося про те, щоб після досягнення ними вісімнадцятирічного віку їм присвоювався статус постраждалих від Чорнобильської аварії першої категорії. Другий законопроект стосувався хлопців, які вчаться в профтехучилищах, щоб їм відстрочку від призову в армію надавали до закінчення терміну навчання. — І яка доля цих законопроектів? — Законопроект по дітях-інвалідах був двічі внесений до порядку денного сесії, але жодного разу до нього не дійшла черга. А законопроект про військову службу пройшов вже узгодження в комітеті, але в порядок денний ще не включався. — Й досі у багатьох залишається подив щодо вашого стрімкого політичного злету — від нікому не відомого чиновника середньої руки до народного депутата. — Виборчими технологіями я займаюся з 1985 року. У 1994 році я був керівником виборчої кампанії по округу, в який входили Володимирецький район, Кузнецовськ і частина Сарненського району. Тоді не було великих виграшів, але й не було великих програшів. Я пройшов навчання на багатьох семінарах у Києві, і в 1998 році я вже був керівником виборчої кампанії Івана Полюховича. До речі, основним суперником його був Роман Василишин, і тодішній, і теперішній голова обласної ради. Ми його перемогли. Причому вели кампанію чесно, і зараз, коли я зустрічаюся з Василишиним, у нього немає образ. Тому ви можете погодитися, що це досить значний досвід. У 1998 році мене помітив Костенко і запропонував взяти участь у конкурсі на заміщення вакантної посади заступника начальника обласного управління екології. Було чотири кандидати, я в цьому конкурсі переміг. І коли я прийшов у Рівне, то це я для рівнян був такою «темною конячкою», але з погляду політичного досвіду у мене вже був досвід боротьби. — Минув рік. Обвиклись ви вже трішки, завели знайомства? Відчуваєте себе нарівні з іншими депутатами? — Я пройшов ті сходинки, якими робляться законопроекти, зрозумів, як долати перепони, як виловлювати і вирішувати проблеми. Тому відчуваю себе впевнено, але тут дивного нічого і немає, тому що я пішов працювати не в банківський чи ще якийсь комітет, а в комітет екології, тобто продовжую займатися справою, в якій я компетентний. Мене навіть називають «польовим командиром» від екології, бо я пройшов усі ланки, тому й проблеми знаю. А щодо інших питань, наприклад, щоб вступати в дискусію по медицині, я такого не практикував. Хоча не виключаю такої можливості, якщо звернуться до мене люди, фахівці з конкретними пропозиціями.
