За п’ять років роботи Рівенського притулку для неповнолітніх через нього пройшло майже 2 тисячі дітей. Серед них є такі, яких доставляли сюди з підвалів та вокзалів не раз і не два, або вони самі туди приходили, втікаючи з інтернатів. Саме такі діти, на думку начальника служби у справах неповнолітніх міста Володимира Кукли, яскраво ілюструють соціальні проблеми нинішнього суспільства.
За п’ять років роботи Рівенського притулку для неповнолітніх через нього пройшло майже 2 тисячі дітей. Серед них є такі, яких доставляли сюди з підвалів та вокзалів не раз і не два, або вони самі туди приходили, втікаючи з інтернатів. Саме такі діти, на думку начальника служби у справах неповнолітніх міста Володимира Кукли, яскраво ілюструють соціальні проблеми нинішнього суспільства. Основними причинами дитячого бродяжництва статистика називає конфлікти у сім’ї та в школі, перші, щоправда, значно переважають над другими. Поміж іншими наш притулок вважається одним з найкращих у державі відносно того, як у ньому організована робота з покинутими та важкими дітьми. Аналогічний заклад наступного року планують відкрити у Сарнах. Сьогодні діти можуть перебувати у притулку протягом трьох місяців. І якщо на зорі своєї діяльності він не мав цілком визначеної законодавчої бази та досвіду, то тепер ці питання врегульовані. Деякі діти з дозволу прокуратури затримувалися у притулку до року, декого звідси випроводжали у пологовий будинок, декого — до армії. Були тут і підлітки, яких керівництво возило лікуватися від токсикоманії. Результат — нульовий. На лікування соціально неблагополучних дітей немає грошей ні у притулку, ні у лікарні, а при відсутності тривалої соціальної та медичної реабілітації лікування абсолютно безперспективне. Як, зрештою, не має хорошої перспективи й велика кількість утриманців притулку. На думку міського голови Віктора Чайки, функція притулку нагадує йому кімнату відпочинку на вокзалі, де кожного помиють, нагодують, і він іде далі. «Такі заклади потрібні, — сказав п.Чайка, — але треба визначитися, як вони мають працювати». Проте іншого досвіду на сьогодні у державі не напрацьовано. Давно точаться дискусії щодо відкриття реабілітаційного центру для бездомних дітей, які не можуть вжитися в інтернатський режим, однак відомства, як повідомив п.Кукла, йдуть на це неохоче. І все ж служба у справах неповнолітніх надії не втрачає, вона допускає можливість функціонування центру навіть у тому ж притулку, але з окремим входом та деякою реконструкцією будівлі. Її потреба у ремонті останнім часом постала особливо гостро, але обласний бюджет, який фінансує заклад, виділив на ремонт мізерну суму, її вистачить, аби лише підлатати притулок у 2-3 місцях. Керівництво області не раз ставило питання про те, щоб місто віддало приміщення області, але власник на це не погоджується. Результатом цього шпортання може стати закриття притулку санстанцією. Торік через порив труб, оскільки системи водо— і теплопостачання потребують ремонту, затопило підвали. Санітарний лікар має до притулку понад десяток претензій, але більшість з них без грошей виконати не можна. «Я ще почекаю і винесу постанову про закриття», — заявив на останньому засіданні міськвиконкому головний санітарний лікар міста Євген Давидовський. Що вже тут казати про реабілітаційний центр...
