Мешканці села Великі Цепцевичі, що у Володимирецькому районі, досі не можуть відійти від страшної звістки про смерть тринадцятирічного Івана Ярути. Хлопчину минулої п’ятниці знайшов повішеним у себе на обійсті його сусід Олександр Никонець. У висновках судово-медичної експертизи лікарі, які проводили огляд тіла, вказали причиною смерті удушення від кінського пута. В селі жоден з тих, хто знав хлопця, не може навіть уявити, що могло стати причиною такого відчайдушного кроку школяра. Натомість його батьки переконані, що син не міг на себе накласти руки.
Виріс Іван Ярута у звичайній сільській родині. Мати тимчасово перебуває на обліку в районному центрі зайнятості, а батько працює їздовим у СВК ім. Шевченка. Особливих достатків у родини не було, але як хлопчина, так і дві його старші сестри, теж школярки, усім необхідним були забезпечені. Про родину Ярути в селі відгукуються позитивно. Власне, як і про самого хлопчика, який був досить спокійним та врівноваженим. — Він товаришував з усіма однокласниками, — стверджує заступник директора з виховної роботи Великоцепцевицької загальноосвітньої школи Оксана Смулка. — Ні з ким ніколи не конфліктував. До дівчат особливої уваги не виявляв, тому говорити про нещасливе кохання недоречно. Вчився трохи вище від середнього, але завжди вирізнявся активною громадською роботою. За день до того, як село облетіла страшна звістка, за словами пані Смулки, хлопчина відсидів на усіх уроках. На українській літературі активно відповідав, а на уроці малювання приніс недомальований малюнок і пообіцяв вчительці доробити його до наступного уроку. Після уроків побув на виховній годині, де разом з однокласниками та вчителями обговорювали, як вітатимуть дівчат із святом 8 Березня. Наступного дня він не з’явився до школи. Близько обіду пані Смулка, яка була на той час у сільській раді в справах, дізналася, що мертвого Івана витягнули з петлі. — Я спочатку не могла у це повірити, — каже пані Смулка, — тому одразу зв’язалася з його батьками. На жаль, ця інформація була правдою. За моєї пам’яті у нашій школі це перший подібний випадок. В сільській раді про смерть хлопчини дізналися від сусіда, який власноруч витягав на своєму обійсті хлопчину з петлі. Іван частенько до нього приходив. Чоловік рідко бував вдома — їздив по заробітках, а тому просив підлітка час від часу приглядати за його господарством. Того дня Олександр був вдома. Саме повернувся з Санкт-Петербурга, де працював на будівництві. Іван після уроків прийшов до нього в гості, вони посиділи поговорили, після чого хлопець відпросився у нього надвір. Кількагодинна відсутність підлітка Олександра не здивувала, оскільки той жив від нього через дорогу і міг піти додому. Власне, так само нічого не запідозрили і батьки хлопця, які до останнього думали, що син у сусіда. Лише наступного дня, коли Олександр вийшов близько обіду за свій курятник, побачив там Івана у петлі. — Мені передзвонив Олександр Никонець і повідомив цю страшну звістку, — пригадує сільський голова Степан Пікусь. — Ми приїхали із сільським лікарем на місце пригоди. Після попереднього огляду слідів від насильства на тілі хлопця ні наш лікар, ні лікарі судово-медичної експертизи не виявили. Лише констатували смерть, яка настала попереднього вечора. Поховали Івана минулої суботи на сільському цвинтарі. Попрощатися з хлопцем прийшло ледь не усе село. Селяни кажуть, що у смерті Івана його батьки звинувачують свого сусіда, на обійсті якого знайшли їхнього сина. Сусід через такі звинувачення нібито вирішив навіть продати хату і змінити місце проживання. У вівторок, коли кореспондент «РВ» приїздив на місце події, Олександра вже не було вдома. Він поїхав у Сарни.
