Основний контингент місцевого «сиротинця», як називають дитбудинок у народі, — це діти з малозабезпечених багатодітних сімей та матерів-одиночок, які віддали сюди малюків через неможливість прогодувати. Їх не можна вважати повністю позбавленими сім’ї, адже батьки навідуються до них у заклад і на вихідні часом забирають додому. Інша справа — діти, батьки яких скоїли злочин чи ведуть аморальний спосіб життя, через що їх уже позбавили батьківських прав чи готуються це зробити.
Основний контингент місцевого «сиротинця», як називають дитбудинок у народі, — це діти з малозабезпечених багатодітних сімей та матерів-одиночок, які віддали сюди малюків через неможливість прогодувати. Їх не можна вважати повністю позбавленими сім’ї, адже батьки навідуються до них у заклад і на вихідні часом забирають додому. Інша справа — діти, батьки яких скоїли злочин чи ведуть аморальний спосіб життя, через що їх уже позбавили батьківських прав чи готуються це зробити. Таких малюків у дитбудинку — понад 30. І хоч вихователі роблять все можливе, щоб їхнє життя не було гіршим, ніж у домашніх дітей, інколи навіть витрачаючи для цього гроші з власної кишені, щоб прийти до дитбудинку з цукерками чи солодощами, однак сім’ї це малюкам не замінить. Тому до досягнення шкільного віку, щоб не відправляти дитину в інтернат, кожній з них намагаються знайти усиновителів. Торік близько 20 дітей змогли таким чином потрапити в сім’ю. Двоє малюків з Рівенського дитбудинку були усиновлені за кордон. — Наших малюків всиновлюють громадяни США, Іспанії, Франції, — розповідає директор дитбудинку Алла Ярмошевич. — В основному це віруючі люди. Іноземці, як правило, всиновлюють хворих дітей, адже взяти на виховання здорових вони можуть лише після того, як за рік перебування на обліку в Київському центрі усиновлення, не знайшлось бажаючих їх усиновити в Україні. Ці люди продовжують спілкуватися з нами після того, як забрали дитину, надсилають листи і посилки з фотокартками та відеофільмами, приїжджають у гості. Так, одна іноземна сім’я взяла на виховання двох хлопчиків: один з дитячим церебральним паралічем, другий — із захворюванням середнього вуха. Через два роки вони приїжджали сюди разом з дітьми. Хлопці українську мову за цей період, правда, забули, а ось вихователів своїх і ліжечка, на яких спали, впізнали. Як запевняє п.Ярмошевич, випадків неналежного ставлення до дітей у таких сім’ях бути не може. Адже держава піклується про це. Інформацію про утримання і виховання українських дітей батьки–усиновителі обов’язково надають у консульські установи держави. Бувають у них вдома і наші представники з Центру усиновлення. А ось з усиновителями з України трапляється, що доводиться забирати дитину. Так, пригадують у дитбудинку, колись повернули назад дівчинку. Батьки усиновили відразу двох малят. Однак було помітно, що до меншої вони більш прихильні. Через деякий час у службу у справах неповнолітніх звернулися сусіди цих людей, які розповіли, що старшу дівчинку в сім’ї недолюблюють. Скаржилася на некомфортність і вона сама. Тож її в усиновителів забрали і направили до інтернату. Інколи й самі усиновителі повертають дитину. Однак у таких випадках їм надалі відмовляють у праві на усиновлення. Загалом же, як запевняє директор дитбудинку, жодних проблем з усиновленням в нашій області нині немає. І бажаючі це зробити повинні просто зібрати необхідні документи (заяву, довідки про зарплату та стан здоров’я, копію свідоцтва про шлюб, якщо одружені, характеристику з місця роботи, акт обстеження житлових умов, довідку про відсутність судимості) і подати в управління освіти. Щоб підібрати дитину на усиновлення чи отримати консультацію з цього приводу, можна зателефонувати у дитбудинок за номером 5-30-75. Нині близько 20 дітей у Рівенському дитбудинку чекають на усиновлення.
