Космос завжди притягував. Тисячі мрій, тисячі сподівань пов’язано з ним. Недарма ж людина відрізняється від свині тим, що може дивитися на небо. Навіть Леонід Кучма, і той, в пориві щирості, зізнався, що мріє про участь українців у польоті на Марс, який зараз посилено готують американці. Як виявилося, рівенські науковці ще тридцять років тому успішно брали участь у подібному проекті. Тепер, коли нарешті із справи знято гриф «таємно», дізнаємося про подробиці космічного «прориву».
Трьом молодим науковцям тодішнього Українського інституту інженерів водного господарства запропонували взяти участь у великому проекті державної ваги. Наскільки великим був проект, сьогодні можна лише здогадуватися — тисячі вчених у різних куточках Радянського Союзу працювали над вирішенням надзавдання — пілотованого польоту на Марс. Проект був ретельно засекречений і ніхто не знав усіх подробиць. Рівнянам Володимиру Кочмарському, Станіславу Перехресному та Владиславу Костенку в 1975-78 роках довелося виконувати розрахунки спектрів турбулентності, що виникає при взаємодії струмини реактивного двигуна при посадці космічного апарата на Марс. — Ми робили аналітичну частину до розрахунків, вводили дані до комп’ютера ЄС 1020, швидкість якого — 200 тисяч операцій за секунду — зараз викликає тільки посмішку, — пригадує Володимир Кочмарський, який зараз працює науковим керівником лабораторії Українського державного університету водного господарства і природокористування. — Основні обчислення робилися в наукових лабораторіях країни на суперкомп’ютерах. Розрахунки турбулентності, як ми пізніше довідалися, використовувалися і для проектування літаків з вертикальним зльотом і посадкою. Тільки нещодавно начальник спецвідділу університету показав Кочмарському запилену папку із документами тих часів — минув 25-річний термін секретності. Папери дозволяють відтворити події минулого і відтепер становлять, скоріше, історичний, ніж науковий інтерес. Давно вже збудовані літаки з вертикальним зльотом, космічні апарати беруть проби марсіанського грунту. Але політ людини на «Червону планету» ще залишається мрією. — Ми виконали завдання. Космічний апарат здійснив м’яку посадку на Марс, передав перші знімки його поверхні, — говорить пан Володимир. — Я не надто переоцінюю те, що ми зробили. Ми добре розуміємо грандіозність проекту і нашу незначну роль у його здійсненні. Але все одно приємно. За свою роботу ми не отримували якихось нагород чи премій. Це були часи романтизму. Зараз, звісно, я б сказав: «Спочатку гроші на стіл, а тоді щось робитиму». Дошкуляє мені сучасний підхід деяких студентів і навіть викладачів до справи, до університету, який часом називають «болотним інститутом». Вони, напевне, судять по собі. Головне в університеті — не напрям його діяльності, а люди. Наші науковці і в минулому, і сьогодні працюють над розробками, які викликають захоплення та інтерес навіть за кордоном. Не виключена ймовірність, що рівенським вченим ще не раз запропонують цікаву роботу над великими проектами. Над якими — про це дізнаємося через 25 років. Після розсекречення. А поки що не тільки зоряне небо, але й наукові лабораторії під ним зберігають таємничу мовчазність.
