Ось уже близько 20 років рівняни не бачать біля центральної ялинки Снігуроньки. Жартують, що вона «розтанула», проте її зникненню є пояснення. Історію рівненської Снігуроньки та про деякі особливості святкування рівнянами Нового року дізнавалася кореспондент «РВ».
Новорічну композицію зберігає та готує до свята КП «Рівненський міський трест зеленого господарства». Саме там працював колись Микола Ясєнєв, який відповідав за Діда Мороза та Снігуроньку і за період роботи встиг «поставити» 22 ялинки. — У тресті зеленого господарства я працював майстром з початку 80-х, — розповідає п. Микола. — Ще до мене тут встановився певний порядок підготовки новорічної конструкції до свята. Ми мали Діда Мороза, який «умів» крутити головою, рухав рукою, виконував інші механічні функції. Це зараз його відправили на пенсію, а тоді він був дуже модним. За Снігуроньку правив манекен, який надавав Будинок одягу, перед тим прибравши його так, щоб він відповідав образу казкової героїні. До речі, розташування центральної ялинки змінювали кілька разів. То вона стояла навпроти центрального універмагу, то навпроти пошти, то біля рацсу, то на місці теперішнього пам’ятника Шевченку, і тільки згодом «осіла» там, де стоїть зараз. Під час святкування Нового року траплялися різні казуси, зокрема зі Снігуронькою. Одного разу її підпалили, гадаю, ненавмисно. Можливо, ракета-феєрверк влучила — таке в той час часто траплялося. Згорів увесь одяг, але «тіло» манекена встигли врятувати. Тоді, здається, й ватяна борода діда Мороза зайнялася. Після цього ми вже використовували синтетичну вату для його бороди, опір якої вогню був значно більшим. А якось трапилась така пригода — двірники, які прийшли вранці 1 січня прибирати майдан, побачили... вагітну Снігуроньку. Біля Діда Мороза лежав порожній мішок, а все, що в ньому було, правило тепер за живіт казковій героїні. Хто це зробив — невідомо. Ми швиденько, доки люди не попрокидались, привели все до ладу. Коли до влади прийшла демократія, Снігуронька й «розтанула». У 1992 році Рівненський виконком прийняв рішення не включати її більше в ялинкову новорічну композицію, пояснюючи це тим, що, такого персонажу в українському фольклорі не було. Відтоді або Діда Мороза ставили самого, або старі декорації з обласного драмтеатру, як-от, наприклад, римлян. А ось директор «Міськсвітла» Олександр Лецкалюк, на рахунку якого аж 34 поставлених в центрі міста ялинки, каже, що Снігуроньку спалювали «разів п’ять» тільки за його пам’яті. Цікаві випадки траплялися, як виявилося, і з самою ялинкою. — У 1986 році ми поставили ялинку вищу, ніж у столиці — 30-метрову, — говорить Микола Ясєнєв. — В ті часи ялинку прикрашали з допомогою пожежної машини. На вершечок дерева вішали п’ятикутну зірку. Туди лише одна людина не боялася залізти — один з електриків «Міськсвітла», отримуючи за свою сміливість 25 рублів. Траплялося, що під зіркою ялинку не прикрашали, бо туди все ж ніхто не міг дістатись. На гілля дерева вішали куплені кульки та виготовлені дітьми шкіл Рівного іграшки — це вже традиція. Гірлянди замовляли в ательє. Лампочки, наскільки мені відомо, просто вкручували. — Це були звичайні лампочки розжарювання, які ми самі ж і розфарбовували, — продовжує Олександр Лецкалюк, що безпосередньо займається «освітленням» новорічного дерева. — Їх було не більше 400. А зараз, до речі, на ялинці та навколишніх деревах близько 400 тисяч лампочок. За всі роки, впродовж яких я брав участь у підготовці дерева до новорічних свят, сталося дуже багато різних кумедних випадків — всіх і не пригадаєш. Було таке, що ялинка впала одного разу через погані прогодні умови. Також, пам’ятаю, не так вже й давно з ялинки знімали одного чоловіка, якому вдалося залізти десь до середини стовбура. З усіх 34 ялинок, які я пам’ятаю, найкращою є цьогорічна — ну просто красуня!
