Один з кращих колективів міста, ансамбль народного танцю «Полісянка» минулого уїк-енду святкував у залі міського Будинку культури своє сорокап’ятиріччя. У п’ятницю повний зал глядачів мав можливість побачити сольний виступ ювіляра, а в суботу його вітали найпрофесійніші хореографічні колективи Рівного.
Коли міська влада хоче похвалитися перед своїми гостями культурно-мистецькими досягненнями, неодмінно згадує про «Полісянку» — і танці оригінальні, й майстерність на рівні. Тим більше, досвіду — хоч відбавляй, все таки 45 років — солідна дата. А ось коли мова заходить про проблеми, доводиться можновладцям лише мило посміхатися. Найбільший головний біль — це костюми, більшість з яких ледь не ровесники колективу. Міська культура якщо й дає якісь кошти, то тільки на фестивальні поїздки, без яких подібний ансамбль існувати не зможе. Проте «Полісянка», як і інші подібні колективи, потребує комплексної допомоги — як на костюми, так і на подорожі. Поки що це неможливо зробити без статусу муніципального колективу, адже якщо місто не допоможе — ніхто цього не зробить. До такого звання в нашому місті поки що далеко. А хотілося б — всі колективи Рівного є аматорськими, тобто працюють на імідж міста за велике (якщо поталанить) «дякую», а нерідко доводиться їм власні кошти вкладати. Все таки якісь копійки танцюристи отримують, не без допомоги самого міського голови. А він, до речі, відсидів ввесь суботній концерт, що є, як для пана Чайки, досить рідкісним явищем. Віктор Анатолійович у компанії багатьох глядачів на власні очі міг побачити ансамблі народного танцю «Дружба» та «Куделиця» (Палац дітей та молоді), сучасного — «Едельвейс» (МПК «Тесктильник»), «Лайт» (ПДМ), «Нео-данс» (кафедра хореографії РДГУ). Власне, саме автентичністю, тобто оригінальністю своїх танців, що представляють хореографічну культуру Полісся та Волині, ансамбль МБК і славиться в світовій хореографічній «тусовці». За словами керівника «Полісянки» Віктора Марущака, котрий віддав ансамблю все своє життя, на міжнародних фестивалях (Болгарія, Італія, Німеччина, Хорватія, Угорщина, Туреччина, Чехія, Польща, Португалія, Канада та ін.) український танець, завдяки рівнянам, називали найкращим у світі, оскільки у ньому немає нічого чужого. Через такі слова ті 16-17-річні хлопці та дівчата й продовжуватимуть танцювати, навіть розуміючи, що їхнє мистецтво в рідній землі стає потрібним все менше й менше.
