Чекаючи біля КПП, Юрій Журавель радиться із хлопцями — які пісні треба співати, а які, зважаючи на слова «Я не гей, і я не гей» та специфічність публіки, може, й не варто. Це змушує музикантів напружитись. Минає година, й гості з допомогою засуджених вже заносять апаратуру та починають її налаштовувати. Актовий зал великий та зовсім не пристосований для гучних рок-концертів, проте про бездоганну якість звуку ані музиканти, ані «звукач» Дмитро Киричок не думають: головне — просто відіграти, без пригод.
Поки «отвінтісти» готуються, за ними спостерігає один з засуджених. Він представляється Сергієм з Тернополя та починає розпитувати: «А хлопці когось із тернопільських музикантів знають? А Скрипку? А були у нього на цьому великому фестивалі» («Рок-Січ» — Авт.). Жартує, що «козабасист» з такими пальцями міг би стати першокласним «щипачем» (кишеньковим злодієм).
Сергій каже, що розваг у колонії небагато, хіба що можуть дозволити побігати у футбол.
— Приїжджали якось до нас футболісти з якоїсь команди, що грає у чемпіонаті області, — згадує хлопець. — Так ми їх двічі «зробили».
Контингент у Катеринівській виправній колонії доволі непростий. За словами працівників виправної установи, з першою судимістю сюди не потрапляють. Є ґвалтівники, грабіжники-рецидивісти, навіть вбивці. Близько 60 відсотків засуджених — молоді люди до 30 років. Перед такою публікою «Ot Vinta» справді змушені виступати вперше, хоча свого часу були й у лікарнях, і в армійському корпусі, навіть для польських пенсіонерів співали. «Рокабілів» на благодійний концерт запросив голова правління Української міжконфесійної християнської місії, котра займається опікою у місцях позбавлення волі, католицький священик Григорій Драус. Дорогою панотець розповідає, що боятися нема чого. Нібито, у «зеків» існує правило: гостей з волі не ображати й приймати нормально. Інакше адміністрація може взагалі заборонити візити артистів чи спортсменів, а це для людей, котрі роками нічого, окрім сірих стін та охоронців, не бачать, — найгірше.
Перші пісні «Ot Vinta» глядачі сприймають доволі мляво, навіть якщо хтось намагається підспівувати, то одразу отримує від сусіда ліктем у бік. Але вже хвилин за двадцять гумор та розкутість Журавля свою справу роблять. «А тепер співаємо разом «гуп-туп». Тільки не «гоп-стоп», а саме «гуп-туп», «Під пісню «Рок-н-рол для черепах» можна танцювати навіть сидячи. Я мав на увазі сидячи на стільці», — вже не боїться жартувати соліст, який своєї зачіскою дуже схожий на самих глядачів. Дехто з публіки вже відверто посміхається, хтось ритмічно погойдується, хтось підспівує. Жодної агресії чи неприйняття в залі непомітно. Особливим успіхом у глядачів користується «Попурі», де з-поміж інших мелодій звучить уривок із «Джентльменів удачі». Концерт закінчується окремими вигуками «Дякуємо» та «Приїжджайте ще», а декому дозволяють підійти й взяти автографи.
— Подібні заходи вносять якусь родзинку в монотонне життя засуджених, — розповідає старший інспектор відділу із соціально-виховної та психологічної роботи Катеринівської виправної колонії Сергій Заєць. — Думаю, такий концерт позитивно вплине на їхній емоційний стан. Та й для працівників колонії це теж гарний подарунок — коли ми ще на «Ot Vinta» потрапимо? Особисто я отримав величезне задоволення.
