Село Забороль — за 13 кілометрів від Рівного по сарненській трасі. Як кажуть заборольці, до Боярки від льонокомбінату їхати довше, ніж до їхнього села. Поруч — ставки та ліс, а головне, кілька гектарів земель запасу, які лежать за межами села і якими до того часу, поки не будуть діяти об'єднані територіальні громади, розпоряджається Держземагентство з погодження сільської ради. Нещодавно люди дізналися, що масив, на якому вони пасуть корів, розбили на земельні ділянки і роздали невідомо кому.
Депутати сільської ради
Василь Кравчук, депутат Заборольської сільради:
— Ми випадково дізналися, що землі за селом віддають у приватну власність. Дев'ятого червня побачили у сільраді електронний лист від Держземагентства з проханням погодити виділення близько чотирьох гектарів землі під садівництво та ведення селянського господарства. Йшлося про 30 земельних ділянок по 12 соток за селом. У списку — люди з Рівного, Львова. А своїм місцевим ми відмовляємо, бо ж землі у межах села нема!
У квітні вже був подібний лист. Тоді без нашої згоди два гектари землі сільський голова Валентина Солощук віддала, правда, кажуть, для учасника АТО з Костополя. Своїм же воїнам АТО заледве по 12 соток дали. З нами зустрітися голова відмовляється, ми зібрали підписи на скликання позачергової сесії, щоб не дати погодження Держземагентству, проте вона пішла на лікарняний, нічого не підписавши. А якщо за 20 днів ми не дамо відповідь, Держземагентство за мовчазною згодою остаточно віддасть землю чужим.
Окрім того, ми готуємо новий план території, хочемо розширювати межі села, і ці ділянки, які виділило Держземагентство для садівництва, накладаються на план, який ми готуємо. У Заборолі багато молодих сімей, які б хотіли будуватися, але наразі не мають де.
Валентина Солощук, голова Заборольської сільради:
— Я відповіла відмовою на лист, який надійшов із Держземагентства у червні. Написала, що виділення земельних ділянок на цьому масиві неможливе — поряд газопровід високого тиску. Окрім того, у нас є свої люди, яким потрібно будуватися, і пасовище потрібне. Якщо Держземагентство наполягатиме, подаватимемо до суду. Тоді й сесію сільради скликатимемо, а зараз немає потреби. До речі, з тим, щоб землями за межами населеного пункту розпоряджалися громади, я воюю вже три роки. Краще б депутати у суді відстоювали своє майно, а не на мене скаржилися.
Світлана Богатирчук-Кривко, начальник головного управління Держгеокадастру в Рівненській області (недавно перейменованого Держземагентства):
— У 2013 році було чітке розмежування земель комунальної та державної власності. Ми віддавали у комунальну власність всю землю, яку витребували місцеві ради. Землями, які залишилися у державній власності, розпоряджаємося ми. Проте з ініціативи Держземагентства ми почали узгоджувати виділення землі під садівництво та ведення особистого селянського господарства з місцевими радами.
Сільський голова Забороля вже затверджувала виділення земельних ділянок на масиві поряд із селами — у травні. Лист, який надіслали у червні, стосується ділянок для інших людей, але на тому ж масиві. Відмови поки що не отримували із Забороля.
Пасовище не може бути аргументом, щоб не дати землю біля Забороля — сільська рада його так офіційно і не оформила як громадський випас. Окрім того, виділення землі не заважає розширенню села. Ці землі як приватна власність увійдуть згодом до плану територій.
